-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив німо́тствувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   німо́тствуймо
2 особа німо́тствуй німо́тствуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа німо́тствуватиму німо́тствуватимемо, німо́тствуватимем
2 особа німо́тствуватимеш німо́тствуватимете
3 особа німо́тствуватиме німо́тствуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа німо́тствую німо́тствуємо, німо́тствуєм
2 особа німо́тствуєш німо́тствуєте
3 особа німо́тствує німо́тствують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
німо́тствуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. німо́тствував німо́тствували
жін. р. німо́тствувала
сер. р. німо́тствувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
німо́тствувавши

Словник синонімів

МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИзаст.,НІМО́ТСТВУВАТИзаст.;ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИрозм.,ПОМО́ВКУВАТИрозм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). - Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, - він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); - Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).