нім 2 значення

-1-
іменник чоловічого роду
(місто у Франції)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Нім  
родовий Ні́ма  
давальний Ні́му, Ні́мові  
знахідний Нім  
орудний Ні́мом  
місцевий на/у Ні́мі, по Ні́му  
кличний Ні́ме*  

Словник синонімів

ПО́КИ (до якогось, певного часу), ДО́КИ, ПО́КІЛЬрозм.,ПО́ТИзаст.,ДОПО́КИрозм.,ЗА́КИдіал.,ЗА́КИЛЬдіал.,ЗА́КИМдіал.,НІМдіал.Тікай, Катре, поки не пізно, поки тебе не застукали отут, під вікном, бо тоді поговору буде на все село (В. Кучер); "Доки грім не гряне - рак не свисне", - цю приказку ніби про нас склали (І. Цюпа); Завзятий як перець, покіль не вийде на герець (прислів’я); Ідеал поти й живе, поки він нерушимий та оспоримий, а як перестане ним бути, то йде до архіву історії (Леся Українка); Я знов до тебе сперся на плече - прийми мої плачі й слова прийми - сім тисяч літ між нами протече, допоки наговоримося ми (В. Коротич); Заки Бронко дійшов до друкарні, кіннотчики поверталися вже назад (Ірина Вільде); Закиль жила на світі моя стара, Оксана, - була з мене користь і сім’ї, і державі (В. Кучер); Козаче, голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся! (С. Руданський); З бистротою лані кинулася [Єлена] в хату, і нім Олекса добіг - винесла йому рушницю (Г. Хоткевич).
-2-
сполучник
(поки) незмінювана словникова одиниця [діал.]

    Словник відмінків

    відмінок однина множина
    називний Нім  
    родовий Ні́ма  
    давальний Ні́му, Ні́мові  
    знахідний Нім  
    орудний Ні́мом  
    місцевий на/у Ні́мі, по Ні́му  
    кличний Ні́ме*  

    Словник синонімів

    ПО́КИ (до якогось, певного часу), ДО́КИ, ПО́КІЛЬрозм.,ПО́ТИзаст.,ДОПО́КИрозм.,ЗА́КИдіал.,ЗА́КИЛЬдіал.,ЗА́КИМдіал.,НІМдіал.Тікай, Катре, поки не пізно, поки тебе не застукали отут, під вікном, бо тоді поговору буде на все село (В. Кучер); "Доки грім не гряне - рак не свисне", - цю приказку ніби про нас склали (І. Цюпа); Завзятий як перець, покіль не вийде на герець (прислів’я); Ідеал поти й живе, поки він нерушимий та оспоримий, а як перестане ним бути, то йде до архіву історії (Леся Українка); Я знов до тебе сперся на плече - прийми мої плачі й слова прийми - сім тисяч літ між нами протече, допоки наговоримося ми (В. Коротич); Заки Бронко дійшов до друкарні, кіннотчики поверталися вже назад (Ірина Вільде); Закиль жила на світі моя стара, Оксана, - була з мене користь і сім’ї, і державі (В. Кучер); Козаче, голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся! (С. Руданський); З бистротою лані кинулася [Єлена] в хату, і нім Олекса добіг - винесла йому рушницю (Г. Хоткевич).