„ніде“ синоніми, антоніми, відмінки та тлумачення слова

[і] го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). не було́ де і я́блукові впа́сти. Стеценка викликали на сцену після кожного номера. Виходив на сцену, дивився в залу, а в ній не було де і яблукові впасти (А. Хорунжий). ма́ковому зерну́ ні́де впа́сти. Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський).

2. Дуже тісно. Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах); А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко). й го́лки нема́ де ки́нути. Стало в нашій хаті так тісно, що як зберуться всі докупи, то й голки нема де кинути (І. Муратов).

3. Надзвичайно багато. В клубі народу, що ніде голці впасти. Люди сиділи на лавах, стояли під стінами (М. Зарудний); А там [на базарі] люду — яблукові ніде упасти! (А. Дімаров).

[і] го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

[і] ку́рки ні́де (ні́куди) ви́пустити. Дуже мало землі. — Наша голота дожилась біля болота, що й курки ніде випустити (П. Панч); [Данченко:] Ти сама знаєш, яке в нас убозтво. Курки нікуди випустити. Без землі нам хоч зараз усім на Амур (Б. Грінченко).

[і] го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

[і] го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

[й] ку́рці ні́де клю́нути. 1. Дуже тісно, мало місця. Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими .. книжками (Леся Українка); // Немає вільного або чистого місця. — Панічко.., не женіть тільки Мар’ї з двору..— Та що ж там з нею? — Збита вся — курці ніде клюнути! (Панас Мирний).

2. Дуже багато. — Приходимо в Зіньків, а там війська — курці ніде клюнути! (Григорій Тютюнник); Диких качок було стільки, що ніде курці клюнути (З газети).

3. Дуже мало. По землі ходив [селянин] і землі не мав. Або мав, що й курці ніде було клюнути (П. Рєзніков).

[і] ку́рки ні́де (ні́куди) ви́пустити. Дуже мало землі. — Наша голота дожилась біля болота, що й курки ніде випустити (П. Панч); [Данченко:] Ти сама знаєш, яке в нас убозтво. Курки нікуди випустити. Без землі нам хоч зараз усім на Амур (Б. Грінченко).

ку́рці ні́де (нема́є де) голови́ простроми́ти. Стає дуже тісно де-небудь. — Он у Гордія Кошари, ото сім’я. Як сядуть навколо столу обідати — курці немає де голови простромити (Григір Тютюнник).

[й] ку́рці ні́де клю́нути. 1. Дуже тісно, мало місця. Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими .. книжками (Леся Українка); // Немає вільного або чистого місця. — Панічко.., не женіть тільки Мар’ї з двору..— Та що ж там з нею? — Збита вся — курці ніде клюнути! (Панас Мирний).

2. Дуже багато. — Приходимо в Зіньків, а там війська — курці ніде клюнути! (Григорій Тютюнник); Диких качок було стільки, що ніде курці клюнути (З газети).

3. Дуже мало. По землі ходив [селянин] і землі не мав. Або мав, що й курці ніде було клюнути (П. Рєзніков).

го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). не було́ де і я́блукові впа́сти. Стеценка викликали на сцену після кожного номера. Виходив на сцену, дивився в залу, а в ній не було де і яблукові впасти (А. Хорунжий). ма́ковому зерну́ ні́де впа́сти. Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський).

2. Дуже тісно. Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах); А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко). й го́лки нема́ де ки́нути. Стало в нашій хаті так тісно, що як зберуться всі докупи, то й голки нема де кинути (І. Муратов).

3. Надзвичайно багато. В клубі народу, що ніде голці впасти. Люди сиділи на лавах, стояли під стінами (М. Зарудний); А там [на базарі] люду — яблукові ніде упасти! (А. Дімаров).

ні́де (ні́як) [було́] поверну́тися. 1. Дуже тісно. Коли вперше з Петром Здором зайшов [Тиміш] до гуртожитку в призначену для них кімнату, Шпак накинувся на новачків: — Самим повернутися ніде (М. Колесник); За ними прийшли ще люди, так що в хаті ніде було повернутися (Григорій Тютюнник).

2. Дуже багато. Кругом їх набилося народу — повернутися ніяк (Панас Мирний).

ні́де [й] го́лки (па́льця) встроми́ти (просу́нути). Дуже багато людей; немає вільного місця. Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок); На завтра... пішли [піщани] до пана в Красногорку. Прийшли: стали в дворі коло ґанку — повнісінький двір, ніде голки просунути (Панас Мирний); У церкву навалило стілько [стільки] — пальця просунути ніде — і все тобі.. кріпацтво голодрабе (Панас Мирний). ні́де па́льцем просу́нути. Людей найшло [на весілля] видимо-невидимо.. Сказано: ніде пальцем просунути ні в хаті, ні на дворі... (Панас Мирний). ні́куди го́лки ки́нути. — Дорога була забита втікачами з України, що нікуди було голки кинути (А. Чайковський).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він [Гальванеску] має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли [сестри] зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко).

2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися. 1. Немає іншого виходу; не можна інакше. — Він [Гальванеску] має робити вам операцію? — .. Дійсно, маленьку операцію… Однаково ж більше нікуди діватися (Ю. Смолич); Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись (Л. Глібов). Найшли [сестри] зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали… А нема де дітись, Треба варить (Т. Шевченко).

2. Треба сказати, визнати правду, істинно так. — Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи (Марко Вовчок); — Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні́де [й] го́лки (па́льця) встроми́ти (просу́нути). Дуже багато людей; немає вільного місця. Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок); На завтра... пішли [піщани] до пана в Красногорку. Прийшли: стали в дворі коло ґанку — повнісінький двір, ніде голки просунути (Панас Мирний); У церкву навалило стілько [стільки] — пальця просунути ніде — і все тобі.. кріпацтво голодрабе (Панас Мирний). ні́де па́льцем просу́нути. Людей найшло [на весілля] видимо-невидимо.. Сказано: ніде пальцем просунути ні в хаті, ні на дворі... (Панас Мирний). ні́куди го́лки ки́нути. — Дорога була забита втікачами з України, що нікуди було голки кинути (А. Чайковський).

ні́де ку́рці ступи́ти. Дуже тісно де-небудь. Хати ліпились одна побіля одної, а на городі — курці ступити ніде було (А. Головко).

ні́де [й] го́лки (па́льця) встроми́ти (просу́нути). Дуже багато людей; немає вільного місця. Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити (Марко Вовчок); На завтра... пішли [піщани] до пана в Красногорку. Прийшли: стали в дворі коло ґанку — повнісінький двір, ніде голки просунути (Панас Мирний); У церкву навалило стілько [стільки] — пальця просунути ніде — і все тобі.. кріпацтво голодрабе (Панас Мирний). ні́де па́льцем просу́нути. Людей найшло [на весілля] видимо-невидимо.. Сказано: ніде пальцем просунути ні в хаті, ні на дворі... (Панас Мирний). ні́куди го́лки ки́нути. — Дорога була забита втікачами з України, що нікуди було голки кинути (А. Чайковський).

ні́де (ні́як) [було́] поверну́тися. 1. Дуже тісно. Коли вперше з Петром Здором зайшов [Тиміш] до гуртожитку в призначену для них кімнату, Шпак накинувся на новачків: — Самим повернутися ніде (М. Колесник); За ними прийшли ще люди, так що в хаті ніде було повернутися (Григорій Тютюнник).

2. Дуже багато. Кругом їх набилося народу — повернутися ніяк (Панас Мирний).

ні́де (ні́куди, нема́ куди́ і т. ін.) пра́вди діва́ти / ді́ти. Треба сказати відверто; безперечно. [Виборний:] Нігде [ніде] правди дівати, трудненько тепер убогій дівці замуж [заміж] вийти без приданого (І. Котляревський); — Нема де правди діти, а до роботи я не дуже то здатна..,— жартувала Тодозя (І. Нечуй-Левицький). ні́де пра́вди схова́ти. Батько завсігди казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).

є де розгорну́тися. Наявні відповідні умови для якої-небудь діяльності. Клуб абиякий, зате є де розгорнутися (В. Логвиненко). ні́де розгорну́тися. — Тісно нам стало в ланках. Ніде розгорнутися на тій землі, що для ланки відміряно (В. Кучер).

ні́де розгуля́тися о́ку. Де-небудь немає можливості подивитися вдалину (про обмежений якимись перешкодами простір). На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (П. Загребельний).

ного́ю ступи́ти (ста́ти) ні́де. Немає вільного місця, все заповнено чимось. Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються (О. Гончар). ступну́ти ні́де. А квітник біля хати — це вже Гаїнчине діло. Стільки квіток, що й ступнути скоро ніде буде (Б. Грінченко).

[і] го́лкою (ши́лом, па́льцем) ні́де (ні́куди) ткну́ти. 1. Дуже багато; у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в Покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник).

2. Дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він забрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний).

пра́вди ні́чого (ні́де) хова́ти / схова́ти. Дійсно, справді, звичайно. Та й правди нічого ховать, Нігде [ніде] нема Марусі рівні (Є. Гребінка); Батько завсігди [завжди] казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не дуже це подобалось (Б. Грінченко).