-1-
частка
незмінювана словникова одиниця

Словник фразеологізмів

ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле).

ні (ані́) да́ти ні взя́ти, ірон. Абсолютно точно, достеменно. Оксен Гамалія ні дать ні взять у свого батька вдався (Григорій Тютюнник); За ними ж ані дать ні взять Окружних їхало на конях пар із п’ять (І. Франко).

[а́ні] ні сло́ва. Нічого не розказувати нікому, не промовляти нічого. Потім зібгав мокру хусточку і загорнув її в газету. — Навіщо? Пошепки спитала Наталка. — А щоб дехто не бачив,— моргнув він і насварив пальцем.— Дивись мені, ані слова (С. Журахович); Хотілося їй [мачусі] криків болю, лайки; оправдання своїх знущань, а дівка, мов на злість,— ні слова ніколи (Г. Хоткевич). ні сло́ва, ні півсло́ва. Уже Хома раз виніс, удруге, а Павло сидить курить і ні слова, ні півслова (Григорій Тютюнник). ні слівця́, ні півслівця́. — Живе собі жінка тихо, нікому ні слівця, ні півслівця (Григорій Тютюнник). а́ні слове́чка. — Ну, добре. Ти знаєш, Сузя, мені не вільно про се говорити. Я тобі скажу, а ти — гляди мені — ша! ані словечка нікому (М. Коцюбинський).

[а́ні] ні слу́ху, [а́ні] ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її [Парасчиного] Федора та як погнали [на війну], то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний); Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них — ні слуху, ні духу (О. Гончар); Одержала від нього лист із Києва, а потім ні слуху, ні духу (В. Минко); Поїхав той… ще улітку — і ні слуху, ні духу до самого Різдва (В. Дрозд); В магазині Ставропігійської книгарні… ані слуху, ані духу про неї [книжку віршів Глушкевича] (І. Франко); І більше про спорт — ані слуху, ні духу!.. Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітувати в зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому! (С. Олійник). ні слу́ху, ні ві́сті. Од тьоті Елі нема ще ні слуху, ні вісті (Леся Українка). ні слу́ху, ні мо́ви. Вона зникла від нього… Гукнув [Ярослав] у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (П. Загребельний).

щоб (бода́й) ні дна ні по́кришки кому, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, обурення, досади з приводу чогось. — Ти вихорської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки (Григорій Тютюнник); [Параска:] І коли їх [дідів] домовина візьме, щоб вам ні дна ні покришки (О. Корнійчук); — Ну й щастя вхопила, щоб тобі ні дна ні покришки (М. Зарудний).

диви́тися нема́ на що (ні на що). Нікуди не годиться; не вартий уваги. Побудували сусіди будинок — дивитися нема на що (З газети).

ні (ані́) па́ри з вуст (з уст, з ро́та). 1. Нічого не говорити, затято мовчати. Вона твого Павла перехоплює, а ти ні пари з вуст. Одріж їй так, щоб навік затямила (В. Кучер); Його [арештованого] вже носили на рядні, бо негоден був ходити... Він уже конав — але ні пари з уст (І. Багряний); Парубок ані пари з уст, тільки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду (Марко Вовчок); —Лука на те ані пари з уст: що правда, то правда, а правді кільця не вправиш — худа корова (Григір Тютюнник); Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота (І. Франко). ні па́ри з губи́. Стала [Мася] під грубою та й ні пари з губи, наче води в рот набрала (А. Свидницький). з уст ні па́ри. Вона все ходить, з уст ні пари. Широкий Дніпр не гомонить: Розбивши вітер чорні хмари, Ліг біля моря одпочить (Т. Шевченко).

2. про що і без додатка. Не розголошувати, не розказувати чого-небудь; утаювати. Давайте умовимось, про стороннє ні пари з уст (І. Цюпа); Зараз усе вам скажу, тільки присягніть,.. що ви про те нікому ні пари з уст (Переклад М. Лукаша); [Шостак:] Ти, Палажко, дивися: нікому ні пари з рота! (Я. Мамонтов).

3. рідко, зі сл. говори́ти, мо́вити і под., із запереч. Зовсім нічого. Поклонивсь [парубок дівці] звичайненько і ні пари з уст не мовить (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). [і] не (ні) сказа́ти (розказа́ти), [і] не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок).

2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним [учнем] колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). [і] не (ні) сказа́ти (розказа́ти), [і] не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок).

2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним [учнем] колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). [і] не (ні) сказа́ти (розказа́ти), [і] не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок).

2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним [учнем] колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). [і] не (ні) сказа́ти (розказа́ти), [і] не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок).

2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним [учнем] колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

[і] га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. [Трохим:] Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да [та] гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має [чабан], Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані [заквітчані] Та з таланом заручені, Думки-гадки не мають (Т. Шевченко); А калина з ялиною.. Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та співають (Т. Шевченко). не ма́ти собі́ нія́кої га́дки. — Прокурор викликає Гузиря до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (С. Чорнобривець).

2. про кого—що. Зовсім, ніколи не думати про кого-, що-небудь. — Князю! Що вийде з нашого кохання? Ви, князі, про це й гадки не маєте (І.Нечуй-Левицький); І гадки не мала [Тоня] про якогось там Віталика (О. Гончар). й га́дки нія́кої не ма́ти. Про такі ж речі, як доля або недоля, щастя або безталання, вона й гадки ніякої не мала (Панас Мирний). і га́дки й ду́мки не ма́ти. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом (І.Нечуй-Левицький); // Не задумуватися над чим-небудь, не здогадуватись про щось. Куліш був певний, що робить велику честь Тарасові, запрошуючи його бути боярином на своєму весіллі, а Тарас про це й гадки не мав! (О. Іваненко); Вони [молоді референтки] й гадки не мали, що за краснобайством залицяльника ховалася дрібна душа (В. Большак); // Не сподіватися на що-небудь. Ніколи й гадки не мала, що їй доведеться працювати разом з ним (О. Донченко); // Не уявляти, не могти уявити чогось. Чимало прочитала такого в газетах, але чомусь і гадки не мала, що воно може стосуватися й її (С. Голованівський); Ніхто навіть і гадки не мав, що командир вагається або хвилюється (Ю. Яновський); // Забути про щось. І гадки не має, що до хати треба принести води (М. Стельмах).

3. про що. Нічого не знати про щось. Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав (Ю. Бедзик); Теперішні молоді женяться та віддаються, а як то заведено — і гадки не мають. Хіба колись дівка ішла заміж і не знала, як то весілля грати? (Є. Гуцало); Він, малий Меркурій [хлопчик], ще й гадки не мав про політику, що так схожа на людоїдку (М. Стельмах); Циклотрон значно розширив можливості експерименту і дав змогу вивчати фізичні ефекти, про які досі науковці й гадки не мали (З журналу).

4. перев. з інфін. Не виявляти наміру, бажання, не збиратися щось робити. Пани постерегли [зрозуміли], що вони пошились в дурні, що Богдан і гадки не має миритись (І.Нечуй-Левицький); Сумні почуття [Сохацького] підігрівалися натяками й докорами матері та, зрештою, й повсякденною поведінкою дружини, яка й гадки не мала міняти свої звички та уподобання (Л. Дмитерко). і ду́мки не ма́ти. — Я й думки не маю тікати од тебе, коли я сама сюди прийшла (І. Нечуй-Левицький); Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (О. Довженко).

[й] ні па́ри. Зовсім нема. Вибігає [маляр], кругом глип,— Мужика й ні пари! (С. Руданський).

оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих. Потрапити в незручне, неприємне і т. ін. становище. А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих, ні в тих. Бачить, що вже Шрам розкусив його (П. Куліш).

не бра́́тися / не взя́́тися [і (ні, ані́́)] за холо́́дну во́́ду, несхв. Нічого не робити; нічим не займатися. Поки бряжчали ще тітчині карбованці, було й за холодну воду не візьметься, думали, — навіки зледащіє людина (М. Коцюбинський);— Ну та нічого! — мріяла Стася,— ось тільки забагатіємо в Америці, я сама трьох наймичок матиму, за холодну воду не візьмусь (І. Муратов). і за холо́́дну во́́ду бра́́тись. Її Катруся зросла білоручкою, мати не дозволяла їй і за холодну воду братись (Ю. Збанацький).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар).

2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко).

3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар).

2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко).

3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).

[нема́ (не було́)] ані́ (ні, і) крови́нки в чому. Що-небудь дуже бліде (перев. про обличчя, губи і т. ін.). В губах не було ані кровинки, і вони тремтіли (І. Франко); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки (О. Гончар); Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й кровинки (С. Чорнобривець). ні крови́ночки. Голівка спущена додолу, у лиці ні кровиночки, замість уст лиш чорна смужечка якась (Г. Хоткевич).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде [ніде] обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде [ніде] обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

не бра́́тися / не взя́́тися [і (ні, ані́́)] за холо́́дну во́́ду, несхв. Нічого не робити; нічим не займатися. Поки бряжчали ще тітчині карбованці, було й за холодну воду не візьметься, думали, — навіки зледащіє людина (М. Коцюбинський);— Ну та нічого! — мріяла Стася,— ось тільки забагатіємо в Америці, я сама трьох наймичок матиму, за холодну воду не візьмусь (І. Муратов). і за холо́́дну во́́ду бра́́тись. Її Катруся зросла білоручкою, мати не дозволяла їй і за холодну воду братись (Ю. Збанацький).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар).

2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко).

3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар).

2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко).

3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).

не ви́пустити (не пусти́ти) [ні (ані́, і)] па́ри з вуст. Затято мовчати, не сказати нічого. Горецький терпеливо усе вислухав, не випустив пари з вуст (М. Ю. Тарновський); Оперезав [курінний] кийком злодія по плечах. Той тільки моторошно здригнувся і, убгавши голову в плечі, зціпив зуби, не випустивши й пари з уст (С. Добровольський); І знову всі мовчать. Дивна річ — як тільки скаже він, Анкулія, слово, відразу западає тиша, ніхто й пари з вуст не пустить (М. Чабанівський); Запанувала мовчанка. А Наталка... Боже мій! Впустивши оторочки і голку, вона стояла край столу, смертельно бліда, не пустила й пари з уст (І. Багряний).

не дава́ти / не да́ти [і (ні, ані́)] кро́ку ступи́ти кому. Надмірно контролювати, опікати кого-небудь, позбавляючи свободи дій; постійно переслідувати когось, утримуючи в своїй залежності. Пригадалось мені, як я .. стратив “гарну” лекцію, полаявшись із псевдоінтелігентною родиною, бо там буквально не давали кроку мені ступити без цензорського підглядання (Г. Хоткевич). ступи́ти не да́ти. Почала братова знов мене допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: та те не добре, та се не гаразд (Марко Вовчок).

не дава́ти / не да́ти [і (ні, ані́)] кро́ку ступи́ти кому. Надмірно контролювати, опікати кого-небудь, позбавляючи свободи дій; постійно переслідувати когось, утримуючи в своїй залежності. Пригадалось мені, як я .. стратив “гарну” лекцію, полаявшись із псевдоінтелігентною родиною, бо там буквально не давали кроку мені ступити без цензорського підглядання (Г. Хоткевич). ступи́ти не да́ти. Почала братова знов мене допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: та те не добре, та се не гаразд (Марко Вовчок).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде [ніде] обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) [ні (і)] ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде [ніде] обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

ні (не) кува́ти, ні (не) моло́ти. Нічого не робити, не вживати ніяких заходів. — А ти знаєш, що твій чоловік і досі не додав мені за вінчання три рублі .. А ось восьме літо йде, а він ні кує, ні меле (Панас Мирний); — Звечора домовилися: удосвіта за карасями. На світ благословилося, давай я свою рибалку будити. Еге, куди там! Не кує, не меле. Муркоче собі щось під ніс, а вставати й не думає (В. Москалець).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) [і] кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його [ліс] і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар).

2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко).

3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).