ЗАБАРНИ́Й (про людину - який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙрозм.Забарнії гості забарилися в хаті (Словник Б. Грінченка); Полонені почали в’яло, неквапливо шикуватися.. Найбільш забарливих [фельдфебель] "підохочував" грушевим ціпком (В. Козаченко); Ця команда ["Струнко!"] заспіла кількох особливо неквапливих ще поза шеренгою, і вони, підходячи, пристроювались з лівого флангу (Ю. Смолич); Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж машин (П. Загребельний); Старий був дужий, широкий у плечах, у руках непоквапливий (Л. Первомайський); Якби котромусь з лужинців-старожилів сказали раніше, що в Луцьку продукуватимуть автомашини, непоспішливий волиняк, напевне, гірко всміхнувся б (з газети); Загайний у жестах і дерев’яний у позах, Аршин раптом дивовижно пожвавішав (І. Волошин). - Пор. 2. пові́льний.

ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙрозм., ДЛЯ́ВИЙрозм., ЛІНИ́ВИЙрозм., ЛЕДА́ЧИЙрозм., ЛІНЬКУВА́ТИЙрозм., ОПІ́ШНИЙдіал., ПИ́НЯВИЙдіал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро - тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Підхатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); - Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, - розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м’яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів’я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов’язаних із захистом здоров’я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).