БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки - який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ[НЕВГА́ВНИЙ], НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ[НЕВГАВУ́ЩИЙ]розм. (звичайно про звук людського голосу, співи, щебетання птахів тощо). Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Я. Баш); Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить (Я. Гримайло); Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму.. сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський); Знизу, з території порту, долинав невмовкаючий гамір; вищали клаксони автомашин, торохтіли брички по брукові, захлиналися сирени катерів (Ю. Смолич); В перші дні криничани ходили в Каховці, як у чаду. Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавилонського стовпотворіння (О. Гончар); Час від часу крізь немовчний гуркіт долинали зойки поранених (Н. Тихий); Нестихаючий регіт присутніх розривав їй череп (Я. Галан); Вона почула тільки якийсь невгавний металевий звук (Ю. Смолич); На перший день Різдва гомоніло колядою все село - одночасно в різних кінцях, а з дзвіниці нісся невгомонний дзвін (Р. Іваничук); Невгавучий крик та гомін доносився до них (Панас Мирний); Чув розмову невгавущу, бачив купок дітей шумливих (Марко Вовчок).

НЕВГАМО́ВНИЙ (який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВГАМО́ВАНИЙрідше,НЕВГАВУ́ЧИЙ[НЕВГАВУ́ЩИЙ]рідше,НЕВГА́ВНИЙ[НЕУГА́ВНИЙ]рідше,НАВІЖЕ́НИЙпідсил. розм.Коли Хома затримувався на передовій, ..кожному тоді ніби не вистачало невгамовного подоляка (О. Гончар); - Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (М. Стельмах); Розмірена течія днів немовби потрапила в крутіж, і непогамовний Аристарх, для якого взагалі не існувало спокою, цілком віддався тому коловоротові (В. Логвиненко); Туди [до берега] біжать хлоп’ята невгавучі - І сміх, і гук, і галас навкруги... (Б. Грінченко); Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (М. Чабанівський). - Пор. 1. невто́мний, 3. неспокі́йний.

НЕПОСИДЮ́ЧИЙ[НЕПОСИДЮ́ЩИЙ] (який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям або без певного заняття),НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, НЕВСИ́ДЛИВИЙ, НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОСИДЯ́ЧИЙ[НЕПОСИДЯ́ЩИЙрідко]розм.,ТОВКУ́ЩИЙрозм.,НЕВСИДЮ́ЧИЙрідко.Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); І Юхимчик зростав - щебетливе, непосидливе щире дитя (М. Гірник); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок [голівок] невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська); Ви ж самі добре знаєте: наш брат автор - людина непосидяща. То на ферму.., то в хату до доярок одним оком зазирнеш (О. Ковінька); - Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. невгамо́вний, 3. неспокі́йний, 1. рухли́вий.

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (який не відзначається спокійним характером; про тварин, птахів - який поводить себе неспокійно), НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙрідше,НЕПОКІ́ЙНИЙрідше;НЕВГАМО́ВНИЙпідсил.,НЕВГОМО́ННИЙпідсил. (про людину та її вдачу). У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (М. Коцюбинський); Невпокійливий хлопець... Позаторік... підвозив влітку воду трактористам, а щоб веселіше було, на бочці написав мазутом "ТУ-104" (О. Гончар); Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (М. Рильський); Про вас, дівчата.. І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Л. Забашта); Кипуча, невгамовна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (М. Коцюбинський). - Пор. 1. невгамо́вний, непосидю́чий.