НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з’явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки - не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся),НАХОПИ́ТИСЯрозм.;ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАЛУЧИ́ТИСЯрозм. рідше (випадково, несподівано). - Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик начовні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); - Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); - Отак закінчить [секретар] з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. насти́гнути.

НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо - розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИрідше, СТА́ТИрозм.,ГРЯСТИ́ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет.,ЗАСТУПИ́ТИрозм.; НАСТИ́ГНУТИ[НАСТИ́ГТИ], НАСПІ́ТИ, ПІДОСПІ́ТИрозм.,ПОСПІ́ТИрозм.,ПРИСПІ́ТИрозм.,ПРИСТИ́ГНУТИ[ПРИСТИ́ГТИ]розм., НАХОПИ́ТИСЯрозм. (розпочатися, поступово наблизившись); ПІДСКО́ЧИТИрозм. (раптово, несподівано); НАХЛИ́НУТИрозм. (раптово й швидко); ПРИЛЕТІ́ТИпоет., ПРИЛИ́НУТИпоет. (про щось бажане, приємне); НАРОДИ́ТИСЯпоет.,ПІДНЯ́ТИСЯ[ПІДІЙНЯ́ТИСЯ]поет. (про світанок, ранок, день і т. ін.); СПА́СТИ, СПУСТИ́ТИСЯ, ЛЯГТИ́, ОСІ́СТИ, НАПЛИСТИ́[НАПЛИВТИ́], НАПЛИ́НУТИ (про вечір, ніч, сутінки); ДІЙТИ́до кого-чого і без додатка (про настання чогось у якійсь черзі, послідовності). - Недок.: настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, постава́ти, заступа́ти, настига́ти, наспіва́ти, поспіва́ти, приспіва́ти, нахопля́тися, приліта́ти, наро́джуватися, підніма́тися[підійма́тися], спада́ти, спуска́тися, ляга́ти, осіда́ти, наплива́ти, дохо́дити. Настала Пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка); Все має пору, для всього приходить свій час (М. Коцюбинський); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський); Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]!.. Стали жнива - й серпом як косою (Панас Мирний); І день гряде, настане час - Народ з судьбою вийде з бою (М. Нагнибіда); Весна тільки-тільки заступила, а вже так тепло надворі (Л. Яновська); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ в справі (І. Сенченко); Якраз підоспіла неділя і була нагода одягтися парадно (П. Козланюк); Тільки з городиною впораєшся - засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах); Та ото приспіло літо; Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголів); Минулося наше літечко, перейшли літа молоді, пристиг час у велику дорогу на той світ знаряджатися (Л. Яновська); Молодого віку робиш-робиш, а сам в убожестві.. - і таконьки старість нахопиться... (Марко Вовчок); - Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить (Григорій Тютюнник); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Леся Українка); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра); Далеко за Дніпром на обрії народився світанок (В. Собко); Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко); Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (А. Хижняк). - Пор. 3. наближа́тися.

НАТРА́ПИТИна кого-що (несподівано, випадково зустріти когось, знайти щось), НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАДИ́БАТИна кого-що, кого, що, розм.,ПОДИ́БАТИкого, що, розм.,НАПА́СТИрозм.,НАТКНУ́ТИСЯрозм.,НАХОПИ́ТИСЯрозм.,ЗІТКНУ́ТИСЯз ким. - Недок.: натрапля́ти, нашто́вхуватися, надиба́ти[нади́бувати], поди́бувати, напада́ти, натика́тися, нахопля́тися, стика́тися. Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (А. Шиян); Він несподівано наштовхнувся на двох бійців з носилками в руках (Д. Ткач); - Хтось його зарубав серед ночі. Так і надибали на вулиці, в крові... (Є. Гуцало); Люблю напасти на лісове джерело (М. Стельмах); Натикаючися на пні, блудила Маруся без плану... поки нарешті цілком випадково не наткнулася на.. все опришківське добро (Г. Хоткевич); Біля двору.. Хаєцький зіткнувся з Воронцовим (О. Гончар). - Пор. 1. зустрі́нути, 2. нарази́тися.