СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОКрідше,СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИмн.,ПО́МЕРКрідше,МО́РОК, СТУ́МАзаст. поет.,ЗМРОК[ЗМРІК]діал.;СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОКдіал.,СУ́МЕРКдіал.,СУ́МРАКдіал. (після заходу сонця); ПІВСУ́ТІНКИ, ПІВСУ́ТІНЬ (неповні сутінки); НАПІВМО́РОК, ПІВТЕ́МРЯВА (дуже погане освітлення). Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Григорій Тютюнник); Страшна народна козацька сила, котру він [князь Єремія] ненавидів.., ніби виросла з землі й кинулась на його в сутінку вечора (І. Нечуй-Левицький); Як настає сутінь, сова плаває в теплому повітрі (Ю. Мартич); Вже й вечір настає; заступаються померки в хаті (Панас Мирний); В червоній вечірній стумі довго ще носили школярі воду з яру на город (С. Васильченко); Приходили пізно, як вже змрок обійме землю (Марко Вовчок); У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові (В. Симоненко); Сонце зникло за лісом. Присмерки швидко слалися по землі (С. Воскрекасенко); Увечері мати довго стоїть на вулиці.. Стоїть у присмерку печальна й самотня (Т. Масенко); В суморок на хвильку забігли додому (А. Головко); Сумерк. Довгі тіні, Прохолода (П. Дорошко); Другого вечора коло шостої сиділи ми обі в сумраці мовчки (О. Кобилянська); Надворі сяяло ясне осіннє сонце, а в маленькій кімнаті.. панувала затишна півсутінь (В. Собко).