напустувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | напустува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | напусту́ймо | |
| 2 особа | напусту́й | напусту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | напусту́ю | напусту́ємо, напусту́єм |
| 2 особа | напусту́єш | напусту́єте |
| 3 особа | напусту́є | напусту́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | напустува́в | напустува́ли |
| жін.р. | напустува́ла | |
| сер.р. | напустува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| напустува́вши | ||