напудити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | напу́дити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | напу́дьмо | |
2 особа | напу́дь | напу́дьте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | напу́джу | напу́димо, напу́дим |
2 особа | напу́диш | напу́дите |
3 особа | напу́дить | напу́дять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | напу́див | напу́дили |
жін.р. | напу́дила | |
сер.р. | напу́дило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
напу́дивши |