-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | напрямля́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | напрямля́ймо |
2 особа | напрямля́й | напрямля́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | напрямля́тиму | напрямля́тимемо, напрямля́тимем |
2 особа | напрямля́тимеш | напрямля́тимете |
3 особа | напрямля́тиме | напрямля́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | напрямля́ю | напрямля́ємо, напрямля́єм |
2 особа | напрямля́єш | напрямля́єте |
3 особа | напрямля́є | напрямля́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
напрямля́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | напрямля́в | напрямля́ли |
жін. р. | напрямля́ла |
сер. р. | напрямля́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
напрямля́вши |
Словник синонімів
НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ [НАЦІЛЯ́ТИ] (на якусь конкретну, точну ціль). - Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм’яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був [хорунжий] стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); [Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ці́литися.
СПРЯМО́ВУВАТИ що (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше, ОРІЄНТУВА́ТИ у чому; ПОВЕРТА́ТИ, НАВЕРТА́ТИ розм. (до чого, на що - надавати іншого спрямування); ХИЛИ́ТИ розм., ГНУ́ТИ розм., ВЕРНУ́ТИ розм. (на що, до чого - зводити розмову до чого-небудь); ПІДВО́ДИТИ до чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). - Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, напрями́ти, зорієнтува́ти, поверну́ти, наверну́ти, схили́ти, підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; [Наталя:] Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); [Шостак:] А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); - Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? - допитувався Роман. - Ти до чого гнеш? - уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха - і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).
СПРЯМО́ВУВАТИ (давати кому-небудь вказівки, поради щодо дотримання чогось у поведінці, навчанні, роботі, світогляді і т. ін.), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИ, НАЦІЛЯ́ТИ, ОРІЄНТУВА́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ розм., НАВЕРТА́ТИ розм., НАВО́ДИТИ заст. - Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, наці́лити, зорієнтува́ти, напрями́ти, наверну́ти, навести́. Це живі людські душі! Юні ще та незаскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме (О. Гончар); - Біжи до заводських.. і питай у них, як тобі далі жити... Вони тебе скоро направлять (В. Кучер); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти (Панас Мирний); Не плачеш ти і не співаєш, Гадаєш, думаєш-гадаєш, Як його вчити, навести На путь святий святого сина (Т. Шевченко). - Пор. II. наставля́ти, 1. схиля́ти.