НАПРУ́ЖЕННЯ (затрата великих фізичних або душевних сил під час виконання, здійснення чого-небудь), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ЗУСИ́ЛЛЯ, СИЛКУВА́ННЯрідше,НАТУ́ГАпідсил.,ПОТУ́ГАпідсил.,НАДРИ́Впідсил.,НАДСА́ДАпідсил. розм.Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (А. Хижняк); Дні й ночі були сповнені великої напруги й нелюдських зусиль (В. Кучер); На крутому чолі набрякла жила, виявляючи велику напруженість (М. Коцюбинський); Яць працював з надлюдською натугою (І. Франко); Робота [на ГЕС] не дуже тяжка.. в основному це керування машинами. Так звані різноробочі [різнороби] теж працюють без надриву (О. Довженко); Кінь під Богданом хропів із надсади (О. Гончар).

НАПРУ́ЖЕННЯ (стан посиленої, інтенсивної діяльності кого-, чого-небудь), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, КИПІ́ННЯпідсил.поет.,ГАРЯ́ЧКАпідсил.розм.Великі поети, художники народжуються в часи найбільших історичних змагань і напруження сил народу (О. Корнійчук); В трудовому чабанському сезоні стрижіння - це робота найвищої напруги (О. Гончар); Щодня якась поквапна напруженість, спішність, невідкладність (І. Ле); У змаганні, у кипінні Шахтарів лунає крок (С. Крижанівський); Почалася справжня будівнича гарячка (І. Ле).

НАПРУ́ЖЕННЯ (стан внутрішньої зосередженості, мобілізованості перед можливою несподіванкою, небезпекою і т. ін.), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ГА, СТОРО́ЖКІСТЬ, НАШОРО́ШЕНІСТЬрозм. (стан настороженої уваги, занепокоєння, тривоги). Ольошка, видно, перебував постійно у напруженні, він різко смикнув плечем і скинув руку Івана Ілліча (Є. Гуцало); Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під’їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); - Про батька щось проситиме, - найшлася Маруся й розрядила тим напруженість узбеків (І. Ле); Всупереч звичаю не було в князя трапези разом з боярами й воєводами, в Києві панувала настороженість і принишклість, зготовлялося щось лихе (П. Загребельний); Юхим спохмурнів ..Насторога тривала, не полишала його (М. Рудь); П’ючи, Тоня аж залилася, аж за груди потекло, і вона, втративши оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась від холодного водяного лоскоту (О. Гончар); Він тільки ніяк не міг звикнути до тієї нашорошеності, з якою посувався вперед сержант (П. Загребельний).