НАПРО́ШУВАТИСЯ (наполегливо пропонувати кому-небудь своє товариство, свою допомогу і т. ін.), НАПРО́ХУВАТИСЯрідше;НАВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм.,НАБИВА́ТИСЯрозм.,НАКИДА́ТИСЯрозм. (настирливо, невідчепно). - Док.: напроси́тися, напроха́тися, нав’яза́тися, наби́тися, наки́нутися. До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (С. Чорнобривець); Не хотілось мені першому до нього в гості нав’язуватись (І. Муратов); Хіба він набивається з грішми?.. (М. Коцюбинський); Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (В. Кучер).

НАРАЗИ́ТИСЯ (своїми вчинками, діями поставити себе під загрозу з боку кого-, чого-небудь, у небезпечне, скрутне становище, викликати несподівані та небажані для себе наслідки), НАРВА́ТИСЯрозм.,НАСКО́ЧИТИрозм.; НАПРОСИ́ТИСЯрозм. (своєю поведінкою викликати яке-небудь ставлення до себе, перев. небажане). - Недок.: наража́тися[нара́жуватисярозм.], нарива́тися, напро́шуватися. Ризикуючи наразитися на якусь неприємну вихватку, він повернувся до гостей обличчям і мовчки став перед ними (О. Полторацький); [Стукалка:] От бачите, нарвались на неприємність. Лежіть смирно (І. Микитенко); - Казав же - бережись. Бач, і наскочив. Тепер напасті не оберешся (А. Головко); - А ви не кричіть, Тарасе Демидовичу. Ця розмова не службова, і до того ж ви на неї самі напросилися (Ю. Збанацький).