напрокудити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | напроку́дити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | напроку́дьмо | |
| 2 особа | напроку́дь | напроку́дьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | напроку́джу | напроку́димо, напроку́дим |
| 2 особа | напроку́диш | напроку́дите |
| 3 особа | напроку́дить | напроку́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | напроку́див | напроку́дили |
| жін.р. | напроку́дила | |
| сер.р. | напроку́дило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| напроку́дивши | ||