НАБРИДА́ТИчим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИрозм.,НАПРИКРЯ́ТИСЯдіал.;ПРИСТАВА́ТИрозм.,В’Я́ЗНУТИрозм.,ЛІ́ЗТИрозм. (перев. з чим - набридати кому-небудь своїми запитаннями, пропозиціями, вимогами і т. ін.). Досвідчений мурза невідступно був при хворому, набридав йому, але життя врятував (І. Ле); Він довгі літа докучав панові різними процесами (І. Франко); І хоч не хотілось би тобі надокучати, одначе мушу застерегти: ледарі в нас не в пошані (О. Гончар); Постараюся не наприкрятись довгими листами, хоча й я не зарікаюсь (Леся Українка); Я розумів, що в’язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Ю. Збанацький).

НАБРИ́ДНУТИкому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИрозм.,НАСТИ́РИТИСЯрозм.,ПРЕДОКУ́ЧИТИпідсил. розм.,ЗНАВІСНІ́ТИпідсил. розм.,ОНАВІСНІ́ТИпідсил. розм., рідше,ОСОРУ́ЖИТИСЯпідсил. розм.,ОСТОГИ́ДНУТИпідсил. розм.,ОСТОГИ́ДІТИпідсил. розм.,НАСТОГИ́ДНУТИпідсил. розм.,ОСТОБІ́СІТИпідсил. фам.,ОСТОЧОРТІ́ТИпідсил. фам.,НАСТОБІ́СІТИпідсил. фам.,НАСТОЧОРТІ́ТИпідсил. фам., ОБІСІ́ТИпідсил. фам., рідше,ОЧОРТІ́ТИпідсил. фам., рідше,ОПРИ́КРИТИСЯрідше,ОПРИ́КРІТИрідше,СПРИ́КРИТИСЯрідше,НАПРИ́КРИТИСЯдіал.,НАЗОЛИ́ТИдіал.,ОПОГАНІ́ТИдіал.,ЗБРИ́ДНУТИдіал.,НАДОЗО́ЛИТИдіал.,ОСТИ́ТИдіал.; ПРИЇ́СТИСЯрозм.,ПРОЇ́СТИСЯрозм. рідше (утратити інтерес для кого-небудь); ЗНУ́ДИ́ТИрозм.,ЗАНУ́ДИ́ТИрозм. (кого, що - ви́кликати нудьгу в кого-небудь). - Недок.: набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти, надоїда́ти, насти́рюватися, наприкря́тися, надозо́лювати, остива́ти, приїда́тися, проїда́тися, ну́ди́ти. - Набридло лежати - страх як!.. - знову промовляє хворий (Л. Смілянський); Христі вже обридла лайка та кривда Грицькова (Панас Мирний); Йон згоджувався на все: йому й самому докучила вся ця історія (М. Коцюбинський); Родинна сцена мені вже стала надокучати (І. Франко); [Ковшик:] І все життя хочете малювати колгоспників? Не надоїсть вам? (О. Корнійчук); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (М. Коцюбинський); Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день (В. Козаченко); - Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. Надокучило! (Марко Вовчок); Їй жизнь [життя] зробилася немила, і осоружився весь світ (І. Котляревський); - Іди, - сказав той [дід], - хоч оленячого м’яса поїси, бо риба вже настогидла (І. Багмут); - Ніхто мені нічого не заподіяв, - осточортіли мені ваші злидні собачі! (Л. Яновська); Бувало, йому до печінок настобісіє балаканина на сходці (М. Рудь); Терпіли довго, але насточортіло, і тепер ось піднялись, щоб здобути все, що належить людині (О. Гончар); [Писар:] Ну вже мені ця статистика обісіла, аж нудно робиться, як згадаю про неї! (І. Карпенко-Карий); Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри (Б. Грінченко); Їй оприкріло надокучливе зимове життя - вона рвалася на волю (В. Земляк); Вона [жінка] йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Б. Грінченко); - О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ’яненко); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко); - Я кажу, бо знаю, Олег. Усе тобі тут приїсться, минеться і потягне додому (О. Лупій); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами (В. Гжицький); - Послухай, що тобі казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням (І. Франко). - Пор. спроти́витися.