НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИтакож із сл. собою, НАПУВА́ТИ[НАПО́ЮВАТИ]поет., ПОЇ́ТИпоет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). - Док.: насити́ти, просочи́ти, прося́кнути[прося́кти], напої́ти, пройня́ти. Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (М. Коцюбинський); Падає його голова, пересихають губи, липкий холодний піт просякає сорочку (З. Тулуб); Змішалися клени з ясенами, калина з ліщиною, дуби з соснами, напоюючи повітря ароматом (О. Досвітній); Кипариси слухають [ніч]... І поять ніч пахощами (Остап Вишня); Дим в’їдався в очі, дряпав горло - все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович). - Пор. 2. напо́внити.

ПОЇ́ТИ (давати пити кому-небудь), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ[ВПО́ЮВАТИ] (досхочу, перев. міцні напої). - Док.: напоїти, упої́ти[впої́ти]. Дівчата поїли нас холодною водою (В. Коротич); Ой у полі при дорозі Дівка жито жала, З рубленої криниченьки Коня напувала (пісня); Дід ходив коло волів, напоював, чесав (В. Стефаник); Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко). - Пор. спо́ювати.

СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ[ВПО́ЮВАТИ], ОБПО́ЮВАТИ. - Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти[впої́ти], обпої́ти. - Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, - сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); - Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).