напорядкувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | напорядкува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | напорядку́ймо | |
| 2 особа | напорядку́й | напорядку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | напорядку́ю | напорядку́ємо, напорядку́єм |
| 2 особа | напорядку́єш | напорядку́єте |
| 3 особа | напорядку́є | напорядку́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | напорядкува́в | напорядкува́ли |
| жін.р. | напорядкува́ла | |
| сер.р. | напорядкува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| напорядкува́вши | ||