наполірувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | наполірува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | наполіру́ймо | |
2 особа | наполіру́й | наполіру́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | наполіру́ю | наполіру́ємо, наполіру́єм |
2 особа | наполіру́єш | наполіру́єте |
3 особа | наполіру́є | наполіру́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | наполірува́в | наполірува́ли |
жін.р. | наполірува́ла | |
сер.р. | наполірува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
наполіро́ваний | ||
Безособова форма | ||
наполіро́вано | ||
Дієприслівник | ||
наполірува́вши |