наполумити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(переконати, умовити) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | наполу́мити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наполу́ммо | |
| 2 особа | наполу́м | наполу́мте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наполу́млю | наполу́мимо, наполу́мим |
| 2 особа | наполу́миш | наполу́мите |
| 3 особа | наполу́мить | наполу́млять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наполу́мив | наполу́мили |
| жін.р. | наполу́мила | |
| сер.р. | наполу́мило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| наполу́мивши | ||