напозичатися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | напозича́тися, напозича́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | напозича́ймося, напозича́ймось | |
| 2 особа | напозича́йся, напозича́йсь | напозича́йтеся, напозича́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | напозича́юся, напозича́юсь | напозича́ємося, напозича́ємось, напозича́ємся |
| 2 особа | напозича́єшся | напозича́єтеся, напозича́єтесь |
| 3 особа | напозича́ється | напозича́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | напозича́вся, напозича́всь | напозича́лися, напозича́лись |
| жін.р. | напозича́лася, напозича́лась | |
| сер.р. | напозича́лося, напозича́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| напозича́вшись | ||