НАПО́ВНЮВАТИСЯ[НАПОВНЯ́ТИСЯ]перев. ким, чим (про простір, приміщення і т. ін. - ставати цілком зайнятим), ЗАПО́ВНЮВАТИСЯ[ЗАПОВНЯ́ТИСЯ], СПО́ВНЮВАТИСЯ[СПОВНЯ́ТИСЯ], ВИПО́ВНЮВАТИСЯ[ВИПОВНЯ́ТИСЯ], ПО́ВНИТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ[ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ]підсил.,НАВО́ДНЮВАТИСЯ[НАВОДНЯ́ТИСЯ]підсил.,ЗАПРУ́ДЖУВАТИСЯпідсил.рідше,ЗАХРЯСА́ТИпідсил. розм. - Док.: напо́внитися, запо́внитися, спо́внитися, ви́повнитися, перепо́внитися, наводни́тися, запруди́тися, захря́снути[захря́сти]. Судова зала звільна почала наповнюватись публікою (І. Франко); Десь після полудня буфет став хутко заповнюватись (Є. Гуцало); Подвір’я парової сповнювалося людьми (А. Шиян); Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Балка повнилась вировинням диму (О. Гончар); Двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (З. Тулуб); Вечорами вулиці запруджувалися.. натовпом галичинців (М. Ю. Тарновський); Надходила осінь, але сонце пекло ще по-літньому сильно і щовечора захрясав пляж юрбами людей (В. Собко).

ПРОЙМА́ТИСЯчим (ставати охопленим якимись почуттями, думками, настроями тощо; набувати якогось виразу - про очі, обличчя), ПЕРЕЙМА́ТИСЯ, ПОЙМА́ТИСЯ, СПО́ВНЮВАТИСЯ[СПОВНЯ́ТИСЯ]чим, чого, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ[ВИПОВНЯ́ТИСЯ], НАПО́ВНЮВАТИСЯ[НАПОВНЯ́ТИСЯ], НАЛИВА́ТИСЯ, ПЕРЕПО́ВНЮВАТИСЯ[ПЕРЕПОВНЯ́ТИСЯ]підсил.,ПОНІМА́ТИСЯрозм.,БРА́ТИСЯрозм.; ПІДПАДА́ТИпід що, рідше чому (пройматися однаковим з іншими настроєм, почуттям). - Док.: пройня́тися, перейня́тися, пойня́тися, спо́внитися, ви́повнитися, напо́внитися, нали́тися, перепо́внитися, поня́тися, взя́тися[узя́тися], підпа́сти. Чудне життя... якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу (Леся Українка); Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю, очі глянули глибоко (О. Іваненко); Хоч багато людей ще зовсім не знали Дорощука, але прислухалися до його слів, переймалися його неспокоєм (М. Ю. Тарновський); Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (І. Микитенко); Чим ближче підходив до її будинку, тим більше сповнювався хвилювання (Є. Гуцало); Юнакові очі розширились, виповнились жалем (Ю. Збанацький); Мальвині очі наповнились страхом (Р. Іваничук); - Ага! Тікаєте! - Душа Яреськова наливається лютою радістю (О. Гончар); Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); [Фауст:] Яким блаженством всі мої чуття, Уся моя істота понялася, Немов по жилах полумінь життя І невмируща юність розлилася... (переклад М. Лукаша); Гнівом береться серце (А. Шиян); Поганий настрій огортав усіх. І навіть Вова.. підпав під загальний настрій і сидів мовчки, наче чимось зажурений (М. Трублаїні).