напнути 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напні́мо, напні́м
2 особа напни́ напні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напну́ напнемо́, напне́м
2 особа напне́ш напнете́
3 особа напне́ напну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. напну́в напну́ли
жін.р. напну́ла
сер.р. напну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
на́пну́тий
Безособова форма
на́пну́то
Дієприслівник
напну́вши

Словник синонімів

НАДУВА́ТИ[НАДИМА́ТИ] (про вітер - наповнюючи повітрям, натягати, робити пружним що-небудь), НАПИНА́ТИ, РОЗДУВА́ТИпідсил. - Док.: наду́ти, напну́ти[нап’ясти́], розду́ти. Вітер надимає поли моєї шинелі, люто шарпає їх (П. Колесник); Вітер напинав полотняні вітрила (О. Донченко); Вітер роздуває плаття... (П. Тичина).
НАДЯГА́ТИщо (про одяг),ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ[УДЯГА́ТИ], НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ[ВБИРА́ТИ]розм.; НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ]розм., НАТА́СКУВАТИрозм., НАЦУ́ПЛЮВАТИрозм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ]розм., ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ]розм. (у що - із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИрозм., НАЧІ́ПЛЮВАТИрозм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). - Док.: надягну́ти[надягти́], одягну́ти[одягти́], вдягну́ти[удягну́ти], вдягти́[удягти́], наді́ти, убра́ти[вбра́ти], натягну́ти[натягти́], натаска́ти, нацу́пити, влі́зти[улі́зти], наки́нути, напну́ти[нап’ясти́], начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться - рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота [бульдозера] (О. Гончар); - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (К. Гордієнко). - Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.
НАПИНА́ТИ (ставити - тент, намет, шатро і т. ін.), РОЗПИНА́ТИ, НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ]. - Док.: напну́ти[нап’ясти́], розіпну́ти[розіп’я́сти́] (розп’ясти́)] натягти́[натягну́ти]. Звернули в очеретяні хащі, напнули намет і розмістилися в ньому, мов у хаті (А. Шиян); Шатро край шляху розп’яли (Т. Шевченко); Шофер заходився з допомогою пасажирів натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (М. Трублаїні).
НАПРУ́ЖУВАТИщо (докладаючи зусиль, робити пружним, тугим - тіло, м’язи і т. ін.), НАПИНА́ТИ, ПРУЖИ́НИТИчим,ПРУ́ЖИТИрідше. - Док.: напру́жити, напну́ти[нап’ясти́]. Працюючи стругом, треба напружувати м’язи черева, а людині, що має два свіжих шрами на животі, цього не витерпіти (Ю. Яновський); Коні напинають блискучі шиї, м’язи так і грають на їх грудях (І. Цюпа); Пружинив ногами Денис, випинався тілом, а вирватися не міг (Григорій Тютюнник).
НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ] (розтягаючи мотузок, струну, тятиву і т. ін., робити тугим, пружним),НАПИНА́ТИ, НАПРУ́ЖУВАТИрідше. - Док.: натягти́[натягну́ти], напну́ти[нап’ясти́], напру́жити. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (І. Нечуй-Левицький); Волейбольну сітку Маша взялась напинати сама (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

накри́ти (вкри́ти, напа́сти, напну́ти, обпа́сти і т. ін) мо́крим рядно́м кого. 1. Вилаяти когось (звичайно раптово, зненацька) або різко висловити своє незадоволення, сказати щось неприємне. Батько знов накрив її мокрим рядном.— І де ти в іродового батька волочишся! (І. Нечуй-Левицький); — Повертайте, хлопці, сьогоднішній виторг! — одразу ж накрив мокрим рядном своїх вірних помічників (М. Стельмах); Не доведи Боже Галі що лишнє сказати, лишній раз устати, по хаті пройти — так мати і вкриє мокрим рядном (Панас Мирний); Друкарю! Не дрімай: де треба, точку [крапку] став, Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав (Л. Боровиковський); Стара напнула її [Настю] мокрим рядном. Най вона виб’є собі з голови і Гната, і любощі, бо то дурниця! (М. Коцюбинський); Обпала [дружина] мокрим рядном свого чоловіка за його нехтування приписами лікарів (Ю. Яновський). мов рядно́м накри́ти. Гордо [Настя] глянула!.. І знов, мов рядном накрила.— Хто з нас чорний, говоріть? (С. Олійник).

2. Піймати, захопити зненацька. — Ага, піймалась! .. накрили вас мокрим рядном (Д. Бедзик); — Ще два-три тижні — і буде пізно. А тепер ще можна накрити Каффу мокрим рядном. Війська там катма (З. Тулуб); Проштовхуючись до виходу, я гарячково мізкував, як накрити мокрим рядном брехунця-сусіду (А. Крижанівський); — Ти, дурню, не шукай собі хвороби. Не накликай нещастя. Воно ось-ось із-за горба само присуне й мокрим рядном тебе накриє (М. Понеділок).