-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напи́тися, напи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напи́ймося, напи́ймось
2 особа напи́йся напи́йтеся, напи́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нап’ю́ся, нап’ю́сь нап’ємо́ся, нап’ємо́сь, нап’є́мся
2 особа нап’є́шся нап’єте́ся, нап’єте́сь
3 особа нап’є́ться нап’ю́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. напи́вся, напи́всь напили́ся, напили́сь
жін.р. напила́ся, напила́сь
сер.р. напило́ся, напило́сь
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напи́вшись

Словник синонімів

НАПИ́ТИСЯ (випивши алкогольних напоїв, стати п’яним), УПИ́ТИСЯ[ВПИ́ТИСЯ]підсил.,ПЕРЕПИ́ТИСЯпідсил.,ОБПИ́ТИСЯпідсил.розм.,НАБРА́ТИСЯпідсил.розм.,НАДУ́ДЛИТИСЯпідсил. вульг.,НАЖЛУКТИ́ТИСЯ[НАЖЛУКТА́ТИСЯрідше]підсил. вульг.,НАКЛЮ́КАТИСЯпідсил. фам.,НАЛИГА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАЛИЗА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАЛИ́ТИСЯпідсил. розм.,НАРІ́ЗАТИСЯпідсил. фам.,НАСМОКТА́ТИСЯпідсил. фам.,НАСПИРТУВА́ТИСЯпідсил. розм., НАХЛЕБТА́ТИСЯпідсил.вульг.,НАХЛИСТА́ТИСЯпідсил. вульг.,НАБРА́ЖИТИСЯпідсил. розм. рідше;ПЕРЕПИ́ТИ, ПЕРЕБРА́ТИрозм. (випити понад міру). - Недок.: напива́тися, упива́тися[впива́тися], перепива́тися, обпива́тися, набира́тися, нали́гуватися, нали́зуватися, налива́тися, нарі́зуватися, насмо́ктуватися, нахли́стуватися, перепива́ти, перебира́ти. Він напивався, а потім п’янийвештався по слобідських вулицях (А. Шиян); Деякі з них упилися, й довелося їх вести під руки (С. Скляренко); - Пани перепились і можуть накоїти вам лиха (Ю. Бедзик); Василь Іванович Мороз набрався до краю, вийшов надвір (І. Микитенко); Горілка лилась з бутлів неначе в лотоки ..Левко вже зовсім надудлився (І. Нечуй-Левицький); - Нажлуктався вже, - докірливо констатували дядьки (Ю. Смолич); Щоб позбутись досади, вона за обідом наклюкалася і лягла спати (Панас Мирний); Еней з дороги налигався І пінної так нахлистався, Трохи не виперсь з його дух (І. Котляревський); - А ти гляди мені й сьогодні не налижись, як учора! - гарикнула до нього висока суха баба (Панас Мирний); [Палажка:] Та проїжджий же не стане наливатися у вашому трахтирі! (Панас Мирний); - Бач, як нарізався, що й слова не промовить! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив та горілки уволю насмоктався!.. (М. Кропивницький); - А ти й сьогодні наспиртувався! - сказав робітник в окулярах (П. Панч); Ой, йо-йой, де ви, Якове, так нахлебталися! - протягнув Шулем (І. Чендей); [Кузьма:] Що ти плетеш? Ну, й випив!.. Ні, пляшка повна... Де ж це він так нахлистався? (З. Мороз); Скинулись гуртом, купили горілки, набражились, як квачі (Панас Мирний); Вздовж довгого столу.. сиділи ті з гостей, котрі або ще не хотіли спати, або не могли зрушити з місця, перебравши хмільного (В. Гжицький). - Пор. 1. ви́пити, 2. пи́ти, п’яні́ти.
ПИ́ТИщоі без додатка (алкогольні напої), ВИПИВА́ТИ, СПИВА́ТИрозм., КРУЖА́ТИрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ХИЛИ́ТИрозм., ХИЛЯ́ТИрозм., ВИХИЛЯ́ТИрозм.,СМОКТА́ТИрозм.,ЧЕРКА́ТИ[ЧИРКА́ТИ]розм.,ЦМУ́ЛИТИ[ЦМО́ЛИТИ] розм., ЧАРКУВА́ТИрозм., ЧАРКУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм., КЛЮ́КАТИ фам., СМИ́КАТИ вульг., ЛИГА́ТИ вульг., КРУГЛЯ́ТИдіал., КУЛИКА́ТИдіал., КУБРЯ́ЧИТИдіал.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ГЛУШИ́ТИрозм., ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ]розм. (перев. із сл. горілка); ДУ́ТИрозм., ХЛИСТА́ТИрозм., ХЛЕБТА́ТИ[ХЛЕПТА́ТИ] розм., ХЛЕБЕСТА́ТИрозм., ДУ́ДЛИТИвульг., ЖЛУКТИ́ТИ[ЖЛУКТА́ТИ]вульг. (у великій кількості); ЗАЛИВА́ТИСЯ чим, розм. (надмірно); РОЗПИВА́ТИ що, розм. (разом з ким-небудь); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯчим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, - всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ’яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь - і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, - Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); [Бєлін:] Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів’я); Чи знаєш, він який парнище?На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); - Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, - пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить [гість] усе, окрім кип’ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); - Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. напи́тися.

Словник фразеологізмів

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).