на роду́ (рідше на віку́) напи́сано кому і без додатка. Кому-небудь судилося щось заздалегідь або від народження. [Наталка:] Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старості, а умерти бідним (І. Котляревський); Так що ж воно таке — покликання? Схоже ніби на те, що кожній людині на роду написано, як говориться в народі, ким бути (В. Сухомлинський); — Оце поїдемо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванівну. Мабуть, їй на віку написано моїх рук не минути (П. Куліш). на роду́ напи́саний. — Ой сестриці! І Ясь мені сподобавсь, а бідність, здається, вже на роду мені написана — і дома не зазнала я розкоші (І. Нечуй-Левицький); Малювати, творити прекрасне — це, він вважав, написане йому на роду, заповідане від матері (О. Гончар).