-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напира́тися, напира́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напира́ймося, напира́ймось
2 особа напира́йся, напира́йсь напира́йтеся, напира́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напира́тимуся, напира́тимусь напира́тимемося, напира́тимемось, напира́тимемся
2 особа напира́тимешся напира́тиметеся, напира́тиметесь
3 особа напира́тиметься напира́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа напира́юся, напира́юсь напира́ємося, напира́ємось, напира́ємся
2 особа напира́єшся напира́єтеся, напира́єтесь
3 особа напира́ється напира́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
напира́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. напира́вся, напира́всь напира́лися, напира́лись
жін. р. напира́лася, напира́лась
сер. р. напира́лося, напира́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напира́вшись

Словник синонімів

ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИперев. док., розм. (у великій кількості); КУ́ПЧИТИСЯ, СКУ́ПЧУВАТИСЯ, СКУ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,КУ́ПИТИСЯдіал. (збиратися докупи); СХО́ДИТИСЯ, НАХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,НАПЛИВА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИСЯрозм. (про людей, тварин); СТІКА́ТИСЯ (поступово); НАБИРА́ТИСЯ (у певній кількості). - Док.: зібра́тися, назбира́тися, згуртува́тися, нагрома́дитися, згрома́дитися, зосере́дитися, сконцентрува́тися, стягти́ся, стягну́тися, настяга́тисярозм.насу́нути, ску́пчитися, ску́питися, зійти́ся, насхо́дитися, найти́, збі́гтися, набі́гти, напливти́, наплисти́, напе́рти, напе́ртися, стекти́ся, набра́тися. В Денисовій хаті вже збирались гості (І. Нечуй-Левицький); Незабаром почали до нашого огнища громадитися втікачі й з інших компаній (І. Франко); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (З. Тулуб); Війська зосереджувались понад річкою (О. Гончар); [Криштоф:] Дрібна продукція пережила свій вік - капітал концентрується (І. Франко); Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім’ями (І. Нечуй-Левицький); - Ворог скупчується в селі за річкою! (П. Панч); Студенти скупчились на площадці (І. Кочерга); Чоловіка з шість пішло нагору. Остатні скупились коло рундука, гудуть (Панас Мирний); - Усюди, кажуть, купляться круг панів люди та компонують, як би Сомка на волю визволити (П. Куліш). - Пор. ску́пчуватися.
НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ]на кого-що і бездодатка (посилено вимагати чогось, чинити тиск на когось, добиваючись виконання чого-небудь), ТИ́СНУТИ, НАЛЯГА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИрозм.,НАСІДА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИСЯна кого і без додатка, розм.,НАСІДА́ТИСЯ на кого і без додатка, розм.,НАПИРА́ТИСЯбез додатка, розм. рідше. - Док.: нати́снути, налягти́рідконапе́ртирідконапосі́сти, насі́сти, напосі́стися, насі́стися, напе́ртися. [Берест:] У нас єсть деякі заводи. Натиснеш на профспілку, культробітники бігають, метушаться (О. Корнійчук); - Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко); - Давай хліба! - налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів (І. Франко); Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Лесь Мартович); - Що ж такого страшного там робиться? - напосідав Микола Іванович (Остап Вишня); Килина слухала й відчувала симпатію до Арсенової дружини ..А от чому так Марійка сікається, чому насідає? (Є. Гуцало); [Ганна:] Знов напосідався [Льолик], щоб перевезти його до домівки або до шпиталю (Леся Українка); Михайло насівся на нього: - Коропе! Ти з громади живеш та й людям пакості робиш? (Лесь Мартович). - Пор. 1. вимага́ти, 1. наполяга́ти.