-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напина́тися, напина́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напина́ймося, напина́ймось
2 особа напина́йся, напина́йсь напина́йтеся, напина́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напина́тимуся, напина́тимусь напина́тимемося, напина́тимемось, напина́тимемся
2 особа напина́тимешся напина́тиметеся, напина́тиметесь
3 особа напина́тиметься напина́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа напина́юся, напина́юсь напина́ємося, напина́ємось, напина́ємся
2 особа напина́єшся напина́єтеся, напина́єтесь
3 особа напина́ється напина́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
напина́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. напина́вся, напина́всь напина́лися, напина́лись
жін. р. напина́лася, напина́лась
сер. р. напина́лося, напина́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напина́вшись

Словник синонімів

НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. - збільшуватися в об’ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИпідсил.,БРЯ́КНУТИрозм.,БУБНЯ́ВІТИрозм.; ПУ́ХНУТИ, СПУХА́ТИ, НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ], ЗДУВА́ТИСЯ[ЗДИМА́ТИСЯ], НАПИНА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ] (про кровоносні судини - звичайно від напруження). - Док.: набря́кнути, набу́хнути, розбу́хнути, набубня́віти, напу́хнути, спу́хнути, наду́тися, зду́тися, напну́тися[нап’ясти́ся]. Відерне вим’я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п’явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. пу́хнути.
НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ] (наповнюючись повітрям, газом, під тиском вітру, натягатися, ставати пружним), НАПИНА́ТИСЯ, ЗДУВА́ТИСЯ[ЗДИМА́ТИСЯ], РОЗДУВА́ТИСЯ[РОЗДИМА́ТИСЯ]підсил., ДУ́ТИСЯрозм. - Док.: наду́тися, напну́тися[нап’ясти́ся], зду́тися, розду́тися. Щоки його надуваються, як пузирі, червоніють (С. Васильченко); Брезентові фартухи надималися, мов паруси (Я. Баш); Вітрила нап’ялись. Вперед! (В. Еллан); Вода зносила її [жінку], здувалася над хвилями одежина (І. Ле); Летить [сотник] попід небесами: руками бовта, наче крилами, черкеска йому роздувається, ногами дриґа (Г. Квітка-Основ’яненко); [Марта (співає..):] Із-за хмари дрібен дощик, Аж бульбашки дмуться (С. Васильченко).
НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (про тіло, м’язи і т. ін. - під впливом фізичних зусиль ставати пружним, тугим), НАПИНА́ТИСЯ, НАТЯГА́ТИСЯ[НАТЯ́ГУВАТИСЯ], ПРУЖИ́НИТИ, ПРУЖИ́НИТИСЯрозм.,ПРУ́ЖИТИСЯрідше (напружуватися і розслаблюватися, часто ритмічно). - Док.: напру́житися, напну́тися[нап’ясти́ся], натягти́ся[натягну́тися]. Все тіло дивно напружилось в нього (М. Коцюбинський); Видко було, як мускули на руках нап’ялись, мов пружини (Леся Українка); До хвилюючого дрижання натягується тіло (М. Стельмах); Карпенко ще сидить на місці, але видно, як пружинять його м’язи на шиї (В. Собко); "Ану, хто перший підніме голос і руку" - без остраху пружинилось мускулисте тіло (М. Стельмах).
НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (роблячи або намагаючись що-небудь робити, докладати великих зусиль, зосереджувати всю енергію), НАПИНА́ТИСЯпідсил.,НАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.,П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ]підсил.,СИЛКУВА́ТИСЯпідсил.розм.,ПІДНАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.розм.,НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]підсил.розм.,ТУ́ЖИТИСЯрозм. рідше. - Док.: напру́житися, напну́тися[нап’ясти́ся], нату́житися, піднату́житися, наду́тися. Він виставив трембіту перед собою, подався тілом назад, напружуючись (Є. Гуцало); Он жук напнувсь - травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (І. Нехода); Аж натужується, щоб не сміяться, та ніяк не здержиться (Панас Мирний); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (С. Чорнобривець); Єремія дуже задумався, що то буде, що далі з того вийде. Силкувалась, вгадувала це його здорова тяма в голові, і.. не могла вгадати (І. Нечуй-Левицький); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском (О. Гончар); Пробує [колода під час сплаву] рятуватись, як може. Завертає убік, пнеться, тужиться - та що ж? (Г. Хоткевич). - Пор. 1. надрива́тися.