-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напина́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напина́ймо
2 особа напина́й напина́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напина́тиму напина́тимемо, напина́тимем
2 особа напина́тимеш напина́тимете
3 особа напина́тиме напина́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа напина́ю напина́ємо, напина́єм
2 особа напина́єш напина́єте
3 особа напина́є напина́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
напина́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. напина́в напина́ли
жін. р. напина́ла
сер. р. напина́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напина́вши

Словник синонімів

НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо),НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИрозм.,НАПИНА́ТИрозм.,НАСА́ДЖУВАТИрозм.,НАЧІ́ПЛЮВАТИрозм.,ЧІПЛЯ́ТИрозм.;НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ] (із зусиллям); НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ]розм. (про головний убір - глибоко й щільно). - Док.: наді́ти, надягти́[надягну́ти], одягти́[одягну́ти], накла́сти, наложи́тирозм.нап’ясти́, насади́ти, начепи́ти, почепи́ти, натягти́[натягну́ти], насу́нути. - Виймайте ж із стріх гвинтівки, надівайте патронташі і - гайда! (А. Головко); Любов входить і надіває абажурна лампу (Леся Українка); Коли корова, не надівай сідла (прислів’я); Роман Блаженко теж надягає на міну додаткові заряди (О. Гончар); Камо мовчки простягає руки, санітар одягає наручники йому (О. Левада); Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив (М. Коцюбинський); Трохи згодом нап’яли на його [Максима] мундир, муницію [амуніцію] - ранець, каску (Панас Мирний); Він витяг окуляри в залізній оправі і поважно насадив їх на носа (В. Собко); - Я розхвилювалася.. Переодяглась, начепила капелюха.Пішла (Ю. Яновський); Кайдашенко вже натягав поглибше на очі свою заячу шапку (М. Чабанівський); Микола міцно зуби стис, Кашкет насунув аж на брови (М. Рильський).
НАДУВА́ТИ[НАДИМА́ТИ] (про вітер - наповнюючи повітрям, натягати, робити пружним що-небудь), НАПИНА́ТИ, РОЗДУВА́ТИпідсил. - Док.: наду́ти, напну́ти[нап’ясти́], розду́ти. Вітер надимає поли моєї шинелі, люто шарпає їх (П. Колесник); Вітер напинав полотняні вітрила (О. Донченко); Вітер роздуває плаття... (П. Тичина).
НАДЯГА́ТИщо (про одяг),ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ[УДЯГА́ТИ], НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ[ВБИРА́ТИ]розм.; НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ]розм., НАТА́СКУВАТИрозм., НАЦУ́ПЛЮВАТИрозм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ]розм., ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ]розм. (у що - із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИрозм., НАЧІ́ПЛЮВАТИрозм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). - Док.: надягну́ти[надягти́], одягну́ти[одягти́], вдягну́ти[удягну́ти], вдягти́[удягти́], наді́ти, убра́ти[вбра́ти], натягну́ти[натягти́], натаска́ти, нацу́пити, влі́зти[улі́зти], наки́нути, напну́ти[нап’ясти́], начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться - рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота [бульдозера] (О. Гончар); - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (К. Гордієнко). - Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.
НАПИНА́ТИ (ставити - тент, намет, шатро і т. ін.), РОЗПИНА́ТИ, НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ]. - Док.: напну́ти[нап’ясти́], розіпну́ти[розіп’я́сти́] (розп’ясти́)] натягти́[натягну́ти]. Звернули в очеретяні хащі, напнули намет і розмістилися в ньому, мов у хаті (А. Шиян); Шатро край шляху розп’яли (Т. Шевченко); Шофер заходився з допомогою пасажирів натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (М. Трублаїні).
НАПРУ́ЖУВАТИщо (докладаючи зусиль, робити пружним, тугим - тіло, м’язи і т. ін.), НАПИНА́ТИ, ПРУЖИ́НИТИчим,ПРУ́ЖИТИрідше. - Док.: напру́жити, напну́ти[нап’ясти́]. Працюючи стругом, треба напружувати м’язи черева, а людині, що має два свіжих шрами на животі, цього не витерпіти (Ю. Яновський); Коні напинають блискучі шиї, м’язи так і грають на їх грудях (І. Цюпа); Пружинив ногами Денис, випинався тілом, а вирватися не міг (Григорій Тютюнник).
НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ] (розтягаючи мотузок, струну, тятиву і т. ін., робити тугим, пружним),НАПИНА́ТИ, НАПРУ́ЖУВАТИрідше. - Док.: натягти́[натягну́ти], напну́ти[нап’ясти́], напру́жити. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (І. Нечуй-Левицький); Волейбольну сітку Маша взялась напинати сама (О. Гончар).