наперчити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | наперчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наперчі́мо, наперчі́м | |
| 2 особа | наперчи́ | наперчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наперчу́ | наперчимо́, наперчи́м |
| 2 особа | наперчи́ш | наперчите́ |
| 3 особа | наперчи́ть | наперча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наперчи́в | наперчи́ли |
| жін.р. | наперчи́ла | |
| сер.р. | наперчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| напе́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| напе́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| наперчи́вши | ||