ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯрозм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИперев. док., розм. (у великій кількості); КУ́ПЧИТИСЯ, СКУ́ПЧУВАТИСЯ, СКУ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,КУ́ПИТИСЯдіал. (збиратися докупи); СХО́ДИТИСЯ, НАХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,НАПЛИВА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИСЯрозм. (про людей, тварин); СТІКА́ТИСЯ (поступово); НАБИРА́ТИСЯ (у певній кількості). - Док.: зібра́тися, назбира́тися, згуртува́тися, нагрома́дитися, згрома́дитися, зосере́дитися, сконцентрува́тися, стягти́ся, стягну́тися, настяга́тисярозм.насу́нути, ску́пчитися, ску́питися, зійти́ся, насхо́дитися, найти́, збі́гтися, набі́гти, напливти́, наплисти́, напе́рти, напе́ртися, стекти́ся, набра́тися. В Денисовій хаті вже збирались гості (І. Нечуй-Левицький); Незабаром почали до нашого огнища громадитися втікачі й з інших компаній (І. Франко); Тривожно перезиралися козаки, гуртуючись біля церковного ґанку (З. Тулуб); Війська зосереджувались понад річкою (О. Гончар); [Криштоф:] Дрібна продукція пережила свій вік - капітал концентрується (І. Франко); Все повітове місто насунуло у світлиці начальника з своїми сім’ями (І. Нечуй-Левицький); - Ворог скупчується в селі за річкою! (П. Панч); Студенти скупчились на площадці (І. Кочерга); Чоловіка з шість пішло нагору. Остатні скупились коло рундука, гудуть (Панас Мирний); - Усюди, кажуть, купляться круг панів люди та компонують, як би Сомка на волю визволити (П. Куліш). - Пор. ску́пчуватися.

НАЇ́СТИСЯчого і без додатка (повністю задовольнити потребу в їжі), НАСИТИ́ТИСЯчим і без додатка,НАЖЕ́РТИСЯпідсил. вульг.,НАПХА́ТИСЯпідсил. розм.,НАБУ́ХАТИСЯпідсил. вульг.,НАЛО́ПАТИСЯпідсил. вульг.,НАПЕ́РТИСЯпідсил. вульг.,НАТОПТА́ТИСЯчим, підсил. розм.,НАТРІ́СКАТИСЯпідсил. вульг.,НАЛУПИ́ТИСЯпідсил. вульг. рідше,НАЛУ́СКАТИСЯпідсил. вульг. рідше;ОБ’Ї́СТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИ, ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИСЯрідше,ОБЖЕ́РТИСЯчого, чим і без додатка, зневажл. (надмірно наїстися). - Недок.: наїда́тися, наси́чуватися, насища́тисязаст.нажира́тися, напиха́тися, нато́птуватися, об’їда́тися, переїда́ти, переси́чуватися, переїда́тися, обжира́тися. - Сідайте снідати, - сказала вона, - та добре наїдайтесь, бо повернетесь, мабуть, аж увечері (О. Донченко); Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (С. Добровольський); Ніяк не нажереться (Словник Б. Грінченка); Хазяйка сказала: - Ач, як напхався, а служиш, як за напасть (А. Головко); - Луципір! - зиркнула Галька: - Сам напився, налопався, а дітям - то й нема?.. (Панас Мирний); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий.. громадянин (В. Логвиненко); Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує (О. Стороженко); Якби дали попоїсти [ласощів], Віддав би ягницю... А вже б, певно, налускався... (Л. Глібов); - Пам’ятаєш, Тимку, як він наших яблук об’ївся, а тоді голим животом по спориші лазив? (Григорій Тютюнник); Мабуть, треба завжди пам’ятати, що в багатьох випадках краще недоїсти, ніж переїсти (В. Кучер); Німці обжирались яблуками, грушами, ...качками, індиками і спали на дівочих перинах, важко стогнучи уві сні (О. Довженко).

НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ]на кого-що і бездодатка (посилено вимагати чогось, чинити тиск на когось, добиваючись виконання чого-небудь), ТИ́СНУТИ, НАЛЯГА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИрозм.,НАСІДА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИСЯна кого і без додатка, розм.,НАСІДА́ТИСЯ на кого і без додатка, розм.,НАПИРА́ТИСЯбез додатка, розм. рідше. - Док.: нати́снути, налягти́рідконапе́ртирідконапосі́сти, насі́сти, напосі́стися, насі́стися, напе́ртися. [Берест:] У нас єсть деякі заводи. Натиснеш на профспілку, культробітники бігають, метушаться (О. Корнійчук); - Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко); - Давай хліба! - налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів (І. Франко); Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Лесь Мартович); - Що ж такого страшного там робиться? - напосідав Микола Іванович (Остап Вишня); Килина слухала й відчувала симпатію до Арсенової дружини ..А от чому так Марійка сікається, чому насідає? (Є. Гуцало); [Ганна:] Знов напосідався [Льолик], щоб перевезти його до домівки або до шпиталю (Леся Українка); Михайло насівся на нього: - Коропе! Ти з громади живеш та й людям пакості робиш? (Лесь Мартович). - Пор. 1. вимага́ти, 1. наполяга́ти.