-1-
іменник жіночого роду, істота
(чиясь улюблениця) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний напе́рсниця напе́рсниці
родовий напе́рсниці напе́рсниць
давальний напе́рсниці напе́рсницям
знахідний напе́рсницю напе́рсниць
орудний напе́рсницею напе́рсницями
місцевий на/у напе́рсниці на/у напе́рсницях
кличний напе́рснице напе́рсниці

Словник синонімів

НАЛО́ЖНИЦЯзаст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯзаст. рідше,НАПЕ́РСНИЦЯзаст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця). Велить [князь] приводити до себе мужніх жон, і дівиць розтляє, і наложниць має у Вишгороді триста (П. Загребельний); Вона самому Мозар-Дихану в наперсниці за гріх батьків віддана (І. Ле).