напарити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напа́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напа́рмо
2 особа напа́р напа́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напа́рю напа́римо, напа́рим
2 особа напа́риш напа́рите
3 особа напа́рить напа́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. напа́рив напа́рили
жін.р. напа́рила
сер.р. напа́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
напа́рений
Безособова форма
напа́рено
Дієприслівник
напа́ривши