нападлючити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив нападлю́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нападлю́чмо
2 особа нападлю́ч нападлю́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нападлю́чу нападлю́чимо, нападлю́чим
2 особа нападлю́чиш нападлю́чите
3 особа нападлю́чить нападлю́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нападлю́чив нападлю́чили
жін.р. нападлю́чила
сер.р. нападлю́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нападлю́чивши