нападлючити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | нападлю́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нападлю́чмо | |
| 2 особа | нападлю́ч | нападлю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нападлю́чу | нападлю́чимо, нападлю́чим |
| 2 особа | нападлю́чиш | нападлю́чите |
| 3 особа | нападлю́чить | нападлю́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | нападлю́чив | нападлю́чили |
| жін.р. | нападлю́чила | |
| сер.р. | нападлю́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нападлю́чивши | ||