нападати 2

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напа́дати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа напа́дає напа́дають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. напа́дав напа́дали
жін.р. напа́дала
сер.р. напа́дало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напа́давши
-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив напа́дати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа напа́дає напа́дають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. напа́дав напа́дали
жін.р. напа́дала
сер.р. напа́дало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напа́давши

Словник відмінків

Інфінітив напада́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   напада́ймо
2 особа напада́й напада́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа напада́тиму напада́тимемо, напада́тимем
2 особа напада́тимеш напада́тимете
3 особа напада́тиме напада́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа напада́ю напада́ємо, напада́єм
2 особа напада́єш напада́єте
3 особа напада́є напада́ють
Активний дієприкметник
напада́ючий
Дієприслівник
напада́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. напада́в напада́ли
жін. р. напада́ла
сер. р. напада́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
напада́вши

Словник синонімів

НАКИ́НУТИСЯна кого (раптово почати лаяти, сварити, звинувачувати кого-небудь, докоряти комусь), НАПА́СТИСЯрозм., НАПУСТИ́ТИСЯрозм., НАСИ́ПАТИСЯрозм., НАЛЕТІ́ТИпідсил. розм.,НАКОТИ́ТИСЯрозм. рідше;НАСКО́ЧИТИ (несподівано й різко); НАПА́СТИ, ОБРУ́ШИТИСЯпідсил. (з безпідставними звинуваченнями, претензіями тощо). - Недок.: накида́тися, напада́тися, напуска́тися, насипа́тися, наліта́ти, нако́чуватися, наска́кувати, напада́ти, обру́шуватися. Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою (А. Хижняк); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі залишало його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Григорій Тютюнник); - Даремно ви напустились на мене, Ольго Іванівно. Я ніякої роботи не боюсь (Д. Ткач); - Старих зневажає ваша Леся. На мене сьогодні насипалася, ображала, базікою назвала (А. Хижняк); Вона, темнолиця, розлючена, з’явилась тут з дітьми і налетіла на нього з лайкою, що не виїхав зустрічати (О. Гончар); Увіходить Ліза.. Вона в кепському гуморі, сердита і зараз же накочується на Джимі (І. Кочерга); - Немає в мене жінки... - відповів [Забейко] уникливо. - А та дама... - наскочила вона зі злістю (Ірина Вільде); Жінка розсердилася, розпалилася, напала на чоловіка, вищала на всю хату (К. Гордієнко); - О, ти хрестишся! - обрушилася баба, і з її лиця щез усміх (І. Франко). - Пор. 1. насіда́ти.
I. НАПА́СТИна кого-що (учинити збройний напад); НАГРЯ́НУТИперев. без додатка,НАЛЕТІ́ТИ, НАСКО́ЧИТИ, УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]перев. док., по кому-чому, на кого-що, а також без додатка (раптово й стрімко); ОБРУ́ШИТИСЯ, НАВАЛИ́ТИСЯрозм. (навально й несподівано); ОБСІ́СТИкого, що (з усіх боків); НАБІ́ГТИперев. недок. (учинити набіг). - Недок.: напада́ти, наліта́ти, наска́кувати, ударя́ти[вдаря́ти], обру́шуватися, нава́люватися, обсіда́ти, набіга́ти. Незабаром махновці напали на великий продзагін червоноармійців (Т. Масенко); Аж тут нагрянули австріяки й німці (Є. Кравченко); Був у Києві князь переяславський Добислав, скаржився, що налітають і налітають печеніги на його землю (С. Скляренко); - Банда наскочила! - гукнув вінта, схопивши кулемет, хутко потяг йогодо порога (О. Донченко); Ударили втретє- і знову поля Всі трупом шотландським укриті (Леся Українка); Коли автомашини увійшли в глибину лісу, партизани всією силою обрушились на карателів (М. Стельмах); - Навалився на нашу ділянку цілий полк моторизованої піхоти, танки, міномети (І. Цюпа); Обсіли Кукубенка вороги. Сам Тарас.. кинувся на виручку (О. Довженко); Бо тоді, бачте, набігала на Вкраїну усяка невіра - турки, татари (Марко Вовчок). - Пор. 1. наки́нутися.
НАПА́СТИ (про комах, черв’яків і т. ін. - накинутися на кого-, що-небудь у великій кількості), НАСІ́СТИ, НАПОСІ́СТИ, НАПОСІ́СТИСЯрозм. - Недок.: напада́ти, насіда́ти, напосіда́ти, напосіда́тися. Дядько почав просити в Мар’яни зілля від вошей, що напали на овець (М. Стельмах); Стигнуть у нас у саду вишні... А птиця капосна насідає, викльовує... (Остап Вишня); У мене в цукроварні Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (В. Еллан); Пам’ять уперто малювала недавню пригоду, а думки, як роздратовані оси, напосілись на мою голову... (М. Коцюбинський).
НАТРА́ПИТИна кого-що (несподівано, випадково зустріти когось, знайти щось), НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАДИ́БАТИна кого-що, кого, що, розм.,ПОДИ́БАТИкого, що, розм.,НАПА́СТИрозм.,НАТКНУ́ТИСЯрозм.,НАХОПИ́ТИСЯрозм.,ЗІТКНУ́ТИСЯз ким. - Недок.: натрапля́ти, нашто́вхуватися, надиба́ти[нади́бувати], поди́бувати, напада́ти, натика́тися, нахопля́тися, стика́тися. Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (А. Шиян); Він несподівано наштовхнувся на двох бійців з носилками в руках (Д. Ткач); - Хтось його зарубав серед ночі. Так і надибали на вулиці, в крові... (Є. Гуцало); Люблю напасти на лісове джерело (М. Стельмах); Натикаючися на пні, блудила Маруся без плану... поки нарешті цілком випадково не наткнулася на.. все опришківське добро (Г. Хоткевич); Біля двору.. Хаєцький зіткнувся з Воронцовим (О. Гончар). - Пор. 1. зустрі́нути, 2. нарази́тися.
ОХО́ПЛЮВАТИкого, що (про думки, почуття, настрій, стан - повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИким, ЗАВОЛОДІВА́ТИким, ОПАНО́ВУВАТИкого, що, ким, чим,ОБХО́ПЛЮВАТИкого, що, ОБІЙМА́ТИкого, що, ОБНІМА́ТИкого, що, ПЕРЕЙМА́ТИкого, що, ЗАХО́ПЛЮВАТИкого, БРА́ТИкого і без додатка, ЗАБИРА́ТИкого і без додатка, розм.; СПО́ВНЮВАТИ[СПОВНЯ́ТИ]кого, що, НАПО́ВНЮВАТИ[НАПОВНЯ́ТИ] кого, що, ЗАПО́ВНЮВАТИ[ЗАПОВНЯ́ТИ]що (перев. із сл. серце, душа); ОПАДА́ТИкого, ОСІДА́ТИкого, ЗАПОЛО́НЮВАТИ[ЗАПОЛОНЯ́ТИ]кого, що, ПОЛОНИ́ТИкого, що, НАЛЯГА́ТИна кого-що, ОБСТУПА́ТИкого, що, ОБСТАВА́ТИкого, що, ОКРИВА́ТИкого, що, ПОСІДА́ТИкого, що, ОБСІДА́ТИкого, що, розм., ОБЛЯГА́ТИкого, що, розм., НАСІДА́ТИна кого-що, розм., НАПОСІДА́ТИна кого-що, кого, що, розм., НАПОСІДА́ТИСЯна кого-що, розм., НАПОЛЯГА́ТИна кого-що, розм.,НАПОВЗА́ТИна кого-що і без додатка, розм. (перев. про сумні думки, почуття - гнітити); ПЕРЕПОВНЯ́ТИ[ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ]кого, що, РОЗПИРА́ТИкого, що, РОЗПИНА́ТИкого, що (про почуття, переживання - виповнювати душу вщерть); НАЛІТА́ТИна кого, НАПЛИВА́ТИна кого-що, НАРИНА́ТИна кого і без додатка, НАХО́ДИТИна кого, розм., НАПАДА́ТИна кого, діал. кого, ПОЙМА́ТИкого, ПОНІМА́ТИкого, розм., НАКО́ЧУВАТИСЯна кого-що, розм., ПРИСТУПА́ТИдо кого-чого, розм.,ОШИБА́ТИкого, діал. (про думки, почуття, настрій, стан - раптово з’являючись, поглинати); ОБДАВА́ТИкого, що, ОБВІВА́ТИ[ОБВІ́ЮВАТИ]кого (про настрій, відчуття - раптово виникати під впливом чого-небудь);ПРОНИ́ЗУВАТИкого, що, розм., ПРОЙМА́ТИкого, що, розм., ПРОБИРА́ТИкого, ПРОХО́ПЛЮВАТИкого, що (відчуватися глибоко або протягом короткого часу); ОБГОРТА́ТИ[ОГОРТА́ТИ]кого, що,ОПОВИВА́ТИкого, що, ОБВИВА́ТИкого, що, ОБКУ́ТУВАТИ[ОКУ́ТУВАТИ]кого, що, ПОВИВА́ТИкого, СПОВИВА́ТИкого, ОБВОЛІКА́ТИкого, що (про почуття, фізичний стан - поступово підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту); ДОЛА́ТИкого, СКОРЯ́ТИкого, ЗМАГА́ТИкого, розм. (перев. про фізичний стан). - Док.: охопи́ти, оволоді́ти, заволоді́ти, опанува́ти, обхопи́ти, обійня́ти, обня́ти, перейня́ти, захопи́ти, взя́ти[узя́ти], забра́ти, спо́внити, напо́внити, запо́внити, опа́сти, осі́сти, заполони́ти, налягти́, обступи́ти, обста́ти, окри́ти, посі́сти, обсі́сти, облягти́, насі́сти, напосі́сти, напосі́стися, наполягти́, наповзти́, перепо́внити, розпе́рти, розіпну́ти, розп’ясти[розіп’я́сти́], налеті́ти, нали́нути, наплисти́[напливти́], напли́нути, нари́нути, найти́, напа́сти, пойня́ти, поня́ти, накоти́тися, приступи́ти, обда́ти, обві́яти, прониза́ти, пройня́ти, пробра́ти, прохопи́ти, обгорну́ти[огорну́ти], опови́ти, обви́ти, обку́тати[оку́тати], пови́ти, спови́ти, обволокти́, здола́ти, подола́ти, скори́ти, змогти́. Сон тікав, і якась тривога і недобре передчуття все більше і більше охоплювали її (Григорій Тютюнник); Нові думки і нова радість оволодівають ним (Д. Ткач); Керманичами, бачу, заволодіває неспокій (Г. Хоткевич); Дивний настрій починає опановувати мене під гомін чужої мови (С. Васильченко); Якесь давнє-давнє почування любе знов обхоплювало його (Б. Грінченко); Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (О. Гончар); Думки одна одної неспокійніші обнімали його (Панас Мирний); Невимовне хвилювання переймало Марію (Ю. Смолич); Радість потроху захоплювала Данила (О. Копиленко); Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (М. Коцюбинський); Наглий страх женця забрав (П. Грабовський); Спогади милі, кохані Сповнюють душу мою (О. Олесь); Радісне хвилювання наповнювало її змучене серце (А. Шиян); Якесь крихке, нетривке щастя заповнювало її серце (М. Тарновський); Усіх опав переляк (П. Панч); Велика туга осіла мою душу (Т. Шевченко); На якийсь час думка про цигарку заполонює мене всього (І. Багмут); Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило (М. Коцюбинський); Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його (М. Стельмах); Така журба обступила душу (О. Гуреїв); Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (С. Воскрекасенко); Окриває його важка туга; обгортають голову чорні думки (Панас Мирний); Думки посідали Зінька, не давали йому впокою, гнітили йому серце (Б. Грінченко); Не раз думки мене тривожні обсідали, Що зброю нікому на світі залишить (переклад М. Рильського); Тимко.. задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Григорій Тютюнник); Навіть на здорові душі Сум і туга насіда (І. Франко); Захара напосідали тривожні думи (К. Гордієнко); Деколи напосідалися на нього страшні і нічим не виправдані підозри і ревнощі (Григорій Тютюнник); Якісь важкі думи наполягають на неї (І. Нечуй-Левицький); Лежить і думає Тамара. Темною хмарою наповзають важкі думи (А. Хижняк); Невимовне щастя буття переповнює серце Петрові (А. Головко); Злість розпирала його, клекотіла в грудях (І. Цюпа); І злість мене бере, та й цікавість розпинає (Остап Вишня); Цілий рій гадок і питань... налітав в його голову (І. Франко); Сум налине на хвилинку й полинний трунок в серце розіллє (Н. Забіла); Напливали здогади на душу й мучили (О. Кобилянська); Несподівано наринули спогади. Згадав своє безрадісне дитинство (В. Гжицький); Часом находила на неї меланхолійна злість (І. Ле); Її кожен раз страх нападав, як тілько зачинало грюкотіти (Панас Мирний); Холодов кидав грубі, суворі слова і, відчуваючи, як гнів поймає його, мов страшна, запаморочлива мана, намагався тамувати в собі цю хвилю почуттів (Л. Дмитерко); Уростав з того визнаття гнів його на Галю, понімав його душу (Марко Вовчок); Туга накочується на нього раптово, несподівано після симфонічних концертів у заводському клубі, на які мало хто ходить із робітничої молоді (О. Сизоненко); Стала приступать їй до серця досада (Леся Українка); Страх мене ошибав, про таке думаючи (Ганна Барвінок); І од власних згуків обдає його гарячим жахом (С. Васильченко); З узгір’я за селом розкинулося звичне і разом несподіване видовисько, що обурило, обвіяло людей гнівом (К. Гордієнко); І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі (М. Рильський); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні (Ю. Шовкопляс); Земля дрижить, гілля тріщить, рев, крик та писк по лісі, аж страх пробирає (І. Франко); Всі почуття її на мить завмерли, отупіли, щоб по хвилинній закляклості прохопити всю її істоту непереносно гострим болем (З. Тулуб); Огортає її серце якась утіха, якась весела надія душу гріє (Панас Мирний); Чорні думки оповивали молоду Лукину: одна думка сумна, а друга сумніша (І. Нечуй-Левицький); [Тетяна:] Навимовним якимсь щастям її обвиває, коли говорить він до тебе з ласкою!.. (І. Карпенко-Карий); Солодке, глибоке, безмежне потерпання - воно вже повивало мене цілого (Ю. Смолич); Дивні якісь радощі - не то сон, не то дрімота - сповивають його душу (Панас Мирний); Важка, незнана досі млость обволікла його тіло (І. Багмут); Буйко замислюється. Втома долає його (Я. Баш); Його скорив кам’яний сон (Я. Галан); Видко, втома починає і його змагати (Леся Українка).

Словник антонімів

ЗАХИЩАТИ НАПАДАТИ
Відмежовувати себе від кого-н., від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних дій, обороняти, боронити. Накидатися на кого-, що-н., щоб захопити, набити, пограбувати, знищити.
Захищати батьківщину, дочку, друга, ліси, мир, пригноблених, рослини, себе, село, слабших, тварин ~  нападати на батьківщину, на дочку, на друга, на ліси, на борців за мир, на пригноблених, на рослини, на нас, на село, на слабших, на тварин. Захищати кого-н. від ворога, від нападу, хуліганів ~  напали вороги, хулігани. Захищати вперто, дуже, енергійно, обережно, офіційно, підкреслено, політично, рішуче, спокійно, стійко, хоробро, часто ~  нападати відразу, впевнено, непомітно, несподівано, офіційно, політично, постійно, раптово, рішуче, швидко.
Загін повстанців не лише боронився, але й сам нападав, і незабаром йому вдалося вибити противника (О. Гончар).
Захисник ~ напасник, захист ~ напад, захищатися ~ нападати; боронитися ~ нападати, обороняти ~ нападати

Словник фразеологізмів

[як (мов, на́че, на́чеб і т. ін.)] ґедзь напа́в (укуси́в) на кого, кого, несхв. У когось поганий настрій, хтось перебуває в неврівноваженому стані, нервує, сердитий і т. ін. Що се на тебе за ґедзь напав? (Панас Мирний); — Чи ви подуріли, чи вас ґедзь напав?!..— кричала Марія (І. Нечуй-Левицький); — Ґедзь напав хлопця,— нарешті промовив десятник (С. Черкасенко); Мав добрий намір поговорити з нею про ґешефти, а стару сьогодні начеб ґедзь укусив (Ірина Вільде); І, спаленівши, кинувся він [Віталій] від них у парк, в гущавінь, хлопці не встигли й спитати, який його ґедзь укусив (О. Гончар); — То й добре, що зараз почала комизитись, гірше, якби ґедзь укусив її замужем, чуєш? (Є. Гуцало). ґедз напада́в. Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський).

напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) перев. чий (чиї). Знайти, виявити ознаки чийогось злочину або перебування чи переміщення кого-небудь. Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович).

напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) перев. чий (чиї). Знайти, виявити ознаки чийогось злочину або перебування чи переміщення кого-небудь. Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович).

сказ напада́є (нахо́дить) / напа́в (найшо́в) на кого, рідше кого. Кого-небудь охоплює сильне почуття гніву, роздратування і т. ін. — То молиться [батько] в кутку цілими вечорами, то нападає на нього такий сказ, що не тільки люди, а й боги в хаті не вдержаться… (Григорій Тютюнник).