схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

оберну́тися наніве́ць (вніве́ць). Втратити значення, силу, виявитися марним, перестати існувати, пропасти і т. ін. Недавня надія знову обернулася нанівець, страх зігнав радість (Панас Мирний); Нежатії ниви Внівець обернулись: Тяжке лихо тим судилось, Що з войни [війни] вернулись! (П. Куліш).

піти́ наніве́ць (вніве́ць). 1. Виявитися марним, даремним; закінчуватися безрезультатно. Невже пішло все нанівець: бесіди, розмови, читання, робота в гуртках, піонерські збори? (О. Донченко); Хвилина розгубленості надто дорого обійшлася козацькій старшині! Адже ж все пішло нанівець… (З. Тулуб); // Пропасти марно. [Рябина:] Не дайте внівець піти моїй праці і господарству (І. Франко).

2. Стати непридатним для чого-небудь; зруйнуватися. Невже через мене оцей палац, оця пишна садиба, оця уся пишнота, оце усе добро стане руїною, піде внівець? (І. Нечуй-Левицький).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній).

2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).