наносити 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нано́сити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нано́сьмо
2 особа нано́сь нано́сьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нано́ситиму нано́ситимемо, нано́ситимем
2 особа нано́ситимеш нано́ситимете
3 особа нано́ситиме нано́ситимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нано́шу нано́симо, нано́сим
2 особа нано́сиш нано́сите
3 особа нано́сить нано́сять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нано́сячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нано́сив нано́сили
жін. р. нано́сила
сер. р. нано́сило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нано́сивши

Словник синонімів

ДОНО́СИТИщо (перев. про вітер - робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИчим, НАВІВА́ТИ[НАВІ́ЮВАТИ]. - Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Був вітер весняний, рвучкий, він доносив часом запахи озимини, іржання коней, кування зозулі (Ю. Яновський); Десь із левади вітер несе дівочий спів (А. Головко); [Марта:] Прислухатимусь до буйного вітру - чи не нанесе твого голосочку? (М. Кропивницький); - Сироко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту (М. Коцюбинський); Павло примружує запалені очі, щоб не бачити.. безмежної пустелі моря, яка віє на нього холодом і смертю (В. Кучер); Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (М. Рильський). - Пор. 2. принести́.
НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. - захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду - нанести течією, хвилями ґрунт). - Недок.: нано́сити, наганя́ти[наго́нитирідше], нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти[наві́ювати], надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро [вітер] віятиме, - сказав він, - коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. - Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.
НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИрідше,НАЛОЖИ́ТИзаст.;НАВЕСТИ́ (повторно, після якогось попереднього покриття). - Недок.: нано́сити, наклада́ти, кла́стирідшенаво́дити. Нанести два шари фарби на полотно; Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький); На лице поклала [Любов Прохорівна] зайвий шар пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (І. Ле); Перед цим [писар] сам сторінок зо три олівцем списував, а потім змушував хлопця наводити чорнилом (І. Цюпа).
ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).
-2-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нано́сити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нано́сьмо
2 особа нано́сь нано́сьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нано́ситиму нано́ситимемо, нано́ситимем
2 особа нано́ситимеш нано́ситимете
3 особа нано́ситиме нано́ситимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа нано́шу нано́симо, нано́сим
2 особа нано́сиш нано́сите
3 особа нано́сить нано́сять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
нано́сячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. нано́сив нано́сили
жін. р. нано́сила
сер. р. нано́сило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
нано́сивши

Словник синонімів

ДОНО́СИТИщо (перев. про вітер - робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИчим, НАВІВА́ТИ[НАВІ́ЮВАТИ]. - Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Був вітер весняний, рвучкий, він доносив часом запахи озимини, іржання коней, кування зозулі (Ю. Яновський); Десь із левади вітер несе дівочий спів (А. Головко); [Марта:] Прислухатимусь до буйного вітру - чи не нанесе твого голосочку? (М. Кропивницький); - Сироко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту (М. Коцюбинський); Павло примружує запалені очі, щоб не бачити.. безмежної пустелі моря, яка віє на нього холодом і смертю (В. Кучер); Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (М. Рильський). - Пор. 2. принести́.
НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. - захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду - нанести течією, хвилями ґрунт). - Недок.: нано́сити, наганя́ти[наго́нитирідше], нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти[наві́ювати], надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро [вітер] віятиме, - сказав він, - коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. - Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.
НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИрідше,НАЛОЖИ́ТИзаст.;НАВЕСТИ́ (повторно, після якогось попереднього покриття). - Недок.: нано́сити, наклада́ти, кла́стирідшенаво́дити. Нанести два шари фарби на полотно; Малювали [учні] мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький); На лице поклала [Любов Прохорівна] зайвий шар пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (І. Ле); Перед цим [писар] сам сторінок зо три олівцем списував, а потім змушував хлопця наводити чорнилом (І. Цюпа).
ПОЗНАЧА́ТИ[ПОЗНА́ЧУВАТИрідше] (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ[НАЗНА́ЧУВАТИрідше], ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИрозм., ЗАЗНАЧА́ТИрозм., ОЗНА́ЧУВАТИрозм.;НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИдіал. (кілочками межу). - Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають [сапери] мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх [кавуни] позначують, - то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); - Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! - На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки - намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші - наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв [Густав], бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

Словник відмінків

Інфінітив наноси́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наносі́мо, наносі́м
2 особа наноси́ наносі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наношу́ нано́симо, нано́сим
2 особа нано́сиш нано́сите
3 особа нано́сить нано́сять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наноси́в наноси́ли
жін.р. наноси́ла
сер.р. наноси́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нано́шений
Безособова форма
нано́шено
Дієприслівник
наноси́вши