намічувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | намі́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намі́чуймо | |
| 2 особа | намі́чуй | намі́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намі́чуватиму | намі́чуватимемо, намі́чуватимем |
| 2 особа | намі́чуватимеш | намі́чуватимете |
| 3 особа | намі́чуватиме | намі́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намі́чую | намі́чуємо, намі́чуєм |
| 2 особа | намі́чуєш | намі́чуєте |
| 3 особа | намі́чує | намі́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| намі́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | намі́чував | намі́чували |
| жін. р. | намі́чувала | |
| сер. р. | намі́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| намі́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| намі́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| намі́чувавши | ||