намісникувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | намісникува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наміснику́ймо | |
| 2 особа | наміснику́й | наміснику́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намісникува́тиму | намісникува́тимемо, намісникува́тимем |
| 2 особа | намісникува́тимеш | намісникува́тимете |
| 3 особа | намісникува́тиме | намісникува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наміснику́ю | наміснику́ємо, наміснику́єм |
| 2 особа | наміснику́єш | наміснику́єте |
| 3 особа | наміснику́є | наміснику́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| наміснику́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | намісникува́в | намісникува́ли |
| жін. р. | намісникува́ла | |
| сер. р. | намісникува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| намісникува́вши | ||