намісити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | наміси́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намісі́мо, намісі́м | |
| 2 особа | наміси́ | намісі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намішу́ | намі́симо, намі́сим |
| 2 особа | намі́сиш | намі́сите |
| 3 особа | намі́сить | намі́сять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наміси́в | наміси́ли |
| жін.р. | наміси́ла | |
| сер.р. | наміси́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| намі́шений | ||
| Безособова форма | ||
| намі́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| наміси́вши | ||