-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | намі́рювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | намі́рюймо |
2 особа | намі́рюй | намі́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | намі́рюватиму | намі́рюватимемо, намі́рюватимем |
2 особа | намі́рюватимеш | намі́рюватимете |
3 особа | намі́рюватиме | намі́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | намі́рюю | намі́рюємо, намі́рюєм |
2 особа | намі́рюєш | намі́рюєте |
3 особа | намі́рює | намі́рюють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
намі́рюючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | намі́рював | намі́рювали |
жін. р. | намі́рювала |
сер. р. | намі́рювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
намі́рювавши |
Словник синонімів
МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ [ВИМІРЯ́ТИ], ЗАМІРЯ́ТИ [ЗАМІ́РЮВАТИ], ЗМІРЯ́ТИ [ЗМІ́РЮВАТИ], ОБМІ́РЮВАТИ [ОБМІРЯ́ТИ], ПРОМІ́РЮВАТИ [ПРОМІРЯ́ТИ] (все або багато); ВІДМІ́РЮВАТИ [ВІДМІРЯ́ТИ] (відмічати, відділяти щось); НАМІ́РЮВАТИ [НАМІРЯ́ТИ] (яку-небудь кількість чогось); РОЗМІРЯ́ТИ [РОЗМІ́РЮВАТИ] (визначати величину, розміри чогось, відстань між чимсь); ПРИМІРЯ́ТИ [ПРИМІ́РЮВАТИ] (надягати одяг, взуття, оздобу тощо, щоб визначити відповідність розміру). - Док.: помі́ряти, ви́міряти, ви́мірити, замі́ряти, змі́ряти, обмі́ряти, промі́рити, промі́ряти, відмі́ряти, намі́ряти, розмі́ряти, розмі́рити, примі́ряти. Отже цілісеньке літо міряли вони землі.. На осінь обміряли; взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (О. Кониський); Дід Йосип давав лад, вказував жінкам, які балки витягали із згарища, вимірював метром довжину (Д. Бедзик); Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту (В. Кучер); На другий день повів я Івана у Вербки; зміряли його, огляділи та, забивши у колодки, і погнали у Катеринослав (О. Стороженко); Виловлену рибу зважують і промірюють (з газети); Треба було проміряти глибину гирла, щоб довідатись, чи можливе в нім судноплавство (З. Тулуб); Тихович, мов полковник той, визначує місце бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (М. Коцюбинський); Угорі вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (О. Гончар); Цього року березень розщедрився на сонце. Шкільний директор намірював двадцять п’ять градусів тепла в затінку (М. Томчаній); Ближче, понад дорогою, чоловіка з п’ять розмірюють поле (А. Головко); Будівничий з Бенедьом розмірював план і випальковував місце, куди мали копатися фундаменти (І. Франко); [Оленка (бере браслет і приміряє на руку):] Отже й до моєї руки пристає (І. Нечуй-Левицький); Гнат стояв оддалік та осміхався, дивлячись, як Настя примірювала червону, як жар, матерію (М. Коцюбинський).