намучити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | наму́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | наму́чмо | |
| 2 особа | наму́ч | наму́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | наму́чу | наму́чимо, наму́чим |
| 2 особа | наму́чиш | наму́чите |
| 3 особа | наму́чить | наму́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наму́чив | наму́чили |
| жін.р. | наму́чила | |
| сер.р. | наму́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наму́чений | ||
| Безособова форма | ||
| наму́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| наму́чивши | ||