намучити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наму́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наму́чмо
2 особа наму́ч наму́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наму́чу наму́чимо, наму́чим
2 особа наму́чиш наму́чите
3 особа наму́чить наму́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наму́чив наму́чили
жін.р. наму́чила
сер.р. наму́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
наму́чений
Безособова форма
наму́чено
Дієприслівник
наму́чивши