намутити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | намути́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намуті́мо, намуті́м | |
| 2 особа | намути́ | намуті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намучу́ | наму́тимо, наму́тим |
| 2 особа | наму́тиш | наму́тите |
| 3 особа | наму́тить | наму́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | намути́в | намути́ли |
| жін.р. | намути́ла | |
| сер.р. | намути́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| намути́вши | ||