-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив намо́рщувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   намо́рщуймо
2 особа намо́рщуй намо́рщуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа намо́рщуватиму намо́рщуватимемо, намо́рщуватимем
2 особа намо́рщуватимеш намо́рщуватимете
3 особа намо́рщуватиме намо́рщуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа намо́рщую намо́рщуємо, намо́рщуєм
2 особа намо́рщуєш намо́рщуєте
3 особа намо́рщує намо́рщують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
намо́рщуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. намо́рщував намо́рщували
жін. р. намо́рщувала
сер. р. намо́рщувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
намо́рщуваний
Безособова форма
намо́рщувано
Дієприслівник
намо́рщувавши

Словник синонімів

МО́РЩИТИ (робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо; утворювати брижі перев. на поверхні води), ЗМО́РЩУВАТИ, БРИ́ЖИТИ (перев. поверхню води); НАМО́РЩУВАТИ (шкіру обличчя або якоїсь його частини). - Док.: змо́рщити, помо́рщити, збри́жити, намо́рщити. Підвівся [Іван], поправив краватку, руки за спину, чемний, спокійний, лише з обличчя дуже блідий, чоло морщить (В. Дрозд); Вітер морщив у калюжах синю воду (Я. Гримайло); Сіроух зморщив кумедно свого злегка вкритого ластовинням носа (Д. Бедзик); Язики полум’я коливалися від вітру. Важкий і мокрий, він летів над водою і брижив її дзеркало (П. Панч); Вона замислюється, наморщує невисокий лоб і занепокоєний носик (М. Стельмах).