-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив намо́рщити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   намо́рщмо
2 особа намо́рщ намо́рщте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа намо́рщу намо́рщимо, намо́рщим
2 особа намо́рщиш намо́рщите
3 особа намо́рщить намо́рщать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. намо́рщив намо́рщили
жін.р. намо́рщила
сер.р. намо́рщило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
намо́рщений
Безособова форма
намо́рщено
Дієприслівник
намо́рщивши

Словник синонімів

МО́РЩИТИ (робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо; утворювати брижі перев. на поверхні води), ЗМО́РЩУВАТИ, БРИ́ЖИТИ (перев. поверхню води); НАМО́РЩУВАТИ (шкіру обличчя або якоїсь його частини). - Док.: змо́рщити, помо́рщити, збри́жити, намо́рщити. Підвівся [Іван], поправив краватку, руки за спину, чемний, спокійний, лише з обличчя дуже блідий, чоло морщить (В. Дрозд); Вітер морщив у калюжах синю воду (Я. Гримайло); Сіроух зморщив кумедно свого злегка вкритого ластовинням носа (Д. Бедзик); Язики полум’я коливалися від вітру. Важкий і мокрий, він летів над водою і брижив її дзеркало (П. Панч); Вона замислюється, наморщує невисокий лоб і занепокоєний носик (М. Стельмах).