-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив намо́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   намо́кнімо, намо́кнім
2 особа намо́кни намо́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа намо́кну намо́кнемо, намо́кнем
2 особа намо́кнеш намо́кнете
3 особа намо́кне намо́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. намо́к, намо́кнув намо́кли, намо́кнули
жін.р. намо́кла, намо́кнула
сер.р. намо́кло, намо́кнуло
Активний дієприкметник
намо́клий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
намо́кши, намо́кнувши

Словник синонімів

НАМО́КНУТИ[НАМО́КТИ] (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ[ПРОМО́КТИ]підсил.,ВИ́МОКНУТИ[ВИ́МОКТИ]підсил.;ЗМО́КНУТИ[ЗМО́КТИ]підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ[ЗАМО́КТИ] (перев. про неживі предмети); ОБМО́КНУТИ[ОБМО́КТИ] (перев. про істоти - з різних боків); ЗАМОЧИ́ТИСЯрозм.,НАМОЧИ́ТИСЯрозм.,ОБМОЧИ́ТИСЯрозм. (про людей); ПРОМОЧИ́ТИСЯ (просякнути якоюсь рідиною); ЗВОЛО́ЖИТИСЯ, ЗВОЛОЖНІ́ТИ, ЗВОГЧІ́ТИрідше,ВІДВОЛО́ЖИТИСЯ, ВІДВОЛО́ГНУТИ[ВІДВОЛО́ГТИ] (стати вогким, вологим від чого-небудь); ЗМОКРІ́ТИ (просочившись водою, вологою, потом, стати мокрим); ПРОМОКРІ́ТИ (перев. про неживий предмет - змокріти);ПІДМО́КНУТИ (місцями, трохи або знизу). - Недок.: намока́ти, мо́кнути[мо́кти], промока́ти, вимока́ти, обмока́ти, змока́ти, замока́ти, замо́чуватися, намо́чуватися, обмо́чуватися, мочи́тисярозм.рідшепромо́чуватися, зволо́жуватися, відволо́жуватися, мокрі́ти, підмока́ти. Все дужче намокала шинель (А. Шиян); Катерина вся промокла, промерзла, іде по липкій багнюці (С. Чорнобривець); Заєць вимок під дощем. Заєць плаче під кущем (Л. Первомайський); Бігала по селу, змокла, на качан змерзла (М. Коцюбинський); Замокли сухарі, і цукор одмокрів (М. Рильський); - Та скакай сміливо! Як трохи замочишся, то висохнеш, - сміявся Михалчевський з другого берега (І. Нечуй-Левицький); [Левко:] Ач, як намочився, хоч викручуй!.. [Харко:] У ярмарку був!.. (М. Кропивницький); Скочив дрозд у калюжу, у воді обмочився (І. Франко); Після грози з дощем.. повітря зволожилось (В. Гжицький); Ніна сиділа приголомшена, почувала, як у неї зволожніли пальці (О. Гуреїв); Дощ позаливав усе: порох звогчів, мушкети не беруть (Я. Качура); Он і покрівля на шопі прогнила, взимку дрова відволожаться (А. Хорунжий); Сіно відвологло й поїло повітря багатими пахощами (І. Чендей); Піт стікав у нього по щоках на підборіддя, волосся на голові змокріло й злиплось (В. Козаченко); Марія глянула на стелю. От бач, і знову помокріла (І. Цюпа). - Пор. розмока́ти.
РОЗМОКА́ТИ (ставати мокрим, м’яким або втрачати свою первісну форму), РОЗКИСА́ТИ, РОЗГАСА́ТИ, РОЗКВА́ШУВАТИ (про ґрунт, дорогу тощо). - Док.: розмо́кнути[розмо́ктирозм.], розки́снути, розга́снути[розга́стирозм.], розква́ситися. Розмокли на кисіль книші і буханці (П. Гулак-Артемовський); Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (О. Копиленко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); Хліб розкис від дощу, прилипав тістом до рук (О. Гончар); - Почався дощ. Розгасла земля. Машина не пройде (В. Кучер); Надворі відлигло, пішов мокрий сніг. Дорога розквасилась (В. Земляк). - Пор. намо́кнути.