-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив намозо́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   намозо́льмо
2 особа намозо́ль намозо́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа намозо́лю намозо́лимо, намозо́лим
2 особа намозо́лиш намозо́лите
3 особа намозо́лить намозо́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. намозо́лив намозо́лили
жін.р. намозо́лила
сер.р. намозо́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
намозо́лений
Безособова форма
намозо́лено
Дієприслівник
намозо́ливши

Словник синонімів

НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. - тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ[НАМУ́ЛИТИ], СТЕ́РТИ підсил.,НАМ’Я́ТИрозм.,ПОШМУГЛЯ́ТИрозм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). - Недок.: натира́ти, те́рти, наму́лювати, стира́ти, намина́ти, шмугля́ти, намозо́лювати, мозо́лити. Не раз траплялося так, що Григір вичитував хуторянам.. за всякі дрібниці: ..за те, що коняка не так запряжена і вже, напевно, їй натерло холку хомутом і т. д. і т. п. (Григорій Тютюнник); Павлусь намулив собі ногу і трохи шкутильгав (О. Донченко); Навіть не помітив [Петько], як намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру (М. Трублаїні); Сідлонам’яло коневі спину. - Пор. 1. ти́снути.

Словник фразеологізмів

намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі кому і без додатка. Набриднути своєю присутністю, виглядом або неодноразовим нагадуванням про що-небудь. [Горніг:] Нехай би вони до мене прийшли, ті панки з уряду, коли вони не вірять, що тут голод. Я б їм дещицю показав. Я б їм очі намозолив отими всіма голодними пустками (Леся Українка); Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла та винесла в хижу (М. Коцюбинський); // Привертати до себе увагу, нагадувати про щось. Дмитро входить засніжений, з недобрим поглядом, міцно стуленими вустами.— Знову хутір очі намуляв, нагадав усю кривду! — зітхає [мати] (М. Стельмах). намозо́лювати о́чі, із запереч. Не слід намозолювати очей людям (М. Руденко).