-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | намо́вник | намо́вники |
| родовий | намо́вника | намо́вників |
| давальний | намо́вникові, намо́внику | намо́вникам |
| знахідний | намо́вника | намо́вників |
| орудний | намо́вником | намо́вниками |
| місцевий | на/у намо́вникові, намо́внику | на/у намо́вниках |
| кличний | намо́внику | намо́вники |
Словник синонімів
ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо - всі в кущі (Ю. Збанацький); Нехай почнуть - тікати буде пізно Для паліїв останньої війни (М. Бажан); - Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників на змагання та колотнечу в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Кожної хвилі могли чорторийські посланці найти його тут і вбити як підмовника, що підбурює народ (Юліан Опільський); То такий порадник, тільки на зле направник (Словник Б. Грінченка); Інспіратор злочинних дій. - Пор. I. 1. баламу́т, I. підбу́рювати.