намовлятися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | намовля́тися, намовля́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намовля́ймося, намовля́ймось | |
| 2 особа | намовля́йся, намовля́йсь | намовля́йтеся, намовля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намовля́тимуся, намовля́тимусь | намовля́тимемося, намовля́тимемось, намовля́тимемся |
| 2 особа | намовля́тимешся | намовля́тиметеся, намовля́тиметесь |
| 3 особа | намовля́тиметься | намовля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намовля́юся, намовля́юсь | намовля́ємося, намовля́ємось, намовля́ємся |
| 2 особа | намовля́єшся | намовля́єтеся, намовля́єтесь |
| 3 особа | намовля́ється | намовля́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| намовля́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | намовля́вся, намовля́всь | намовля́лися, намовля́лись |
| жін. р. | намовля́лася, намовля́лась | |
| сер. р. | намовля́лося, намовля́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| намовля́вшись | ||