намовитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | намо́витися, намо́витись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намо́вмося, намо́вмось | |
| 2 особа | намо́вся | намо́втеся, намо́втесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намо́влюся, намо́влюсь | намо́вимося, намо́вимось, намо́вимся |
| 2 особа | намо́вишся | намо́витеся, намо́витесь |
| 3 особа | намо́виться | намо́вляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | намо́вився, намо́вивсь | намо́вилися, намо́вились |
| жін.р. | намо́вилася, намо́вилась | |
| сер.р. | намо́вилося, намо́вилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| намо́вившись | ||