-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив намина́тися, намина́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   намина́ймося, намина́ймось
2 особа намина́йся, намина́йсь намина́йтеся, намина́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа намина́тимуся, намина́тимусь намина́тимемося, намина́тимемось, намина́тимемся
2 особа намина́тимешся намина́тиметеся, намина́тиметесь
3 особа намина́тиметься намина́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа намина́юся, намина́юсь намина́ємося, намина́ємось, намина́ємся
2 особа намина́єшся намина́єтеся, намина́єтесь
3 особа намина́ється намина́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
намина́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. намина́вся, намина́всь намина́лися, намина́лись
жін. р. намина́лася, намина́лась
сер. р. намина́лося, намина́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
намина́вшись

Словник синонімів

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).