-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нами́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нами́льмо
2 особа нами́ль нами́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нами́лю нами́лимо, нами́лим
2 особа нами́лиш нами́лите
3 особа нами́лить нами́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нами́лив нами́лили
жін.р. нами́лила
сер.р. нами́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нами́лений
Безособова форма
нами́лено
Дієприслівник
нами́ливши

Словник фразеологізмів

нами́лити ши́ю (го́лову, в’я́зи) кому і без додатка. 1. Покарати кого-небудь за якусь провину. — Погано! — зітхнув Бракватіста.— Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Бедзик); — Обіцяю вам, що мій допис в десятках примірників буде розісланий по всіх газетах, і будьте певні, що до нього прислухаються, зроблять .. висновки і намилять вам шию (Григорій Тютюнник).

2. Виразивши незадоволення, добре вилаяти кого-небудь. Піде [дівчина] до хати сама або й покличуть її, а там ще й голову намилять: чого сидиш, посидільнице? (А. Свидницький); Вихід першого номера “Землі і Волі” викликав оскаженіння в офіційних колах. Розповідали, що цар, коли йому про це доповіли, побагровів, затрясся від злоби, викликав Дрентельна і Зурова і добре намилив їм голови (М. Олійник).

3. Побити кого-небудь за щось. [Шклянка (до Тихона):] Ти чого сюди приперся? От же я тобі сьогодня [сьогодні] таки шию намилю! (М. Кропивницький); — Ну-ну, не займай, а то намилимо в’язи! — Це слобідські свого захищають (А. Шиян).

нами́лити ши́ю (го́лову, в’я́зи) кому і без додатка. 1. Покарати кого-небудь за якусь провину. — Погано! — зітхнув Бракватіста.— Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Бедзик); — Обіцяю вам, що мій допис в десятках примірників буде розісланий по всіх газетах, і будьте певні, що до нього прислухаються, зроблять .. висновки і намилять вам шию (Григорій Тютюнник).

2. Виразивши незадоволення, добре вилаяти кого-небудь. Піде [дівчина] до хати сама або й покличуть її, а там ще й голову намилять: чого сидиш, посидільнице? (А. Свидницький); Вихід першого номера “Землі і Волі” викликав оскаженіння в офіційних колах. Розповідали, що цар, коли йому про це доповіли, побагровів, затрясся від злоби, викликав Дрентельна і Зурова і добре намилив їм голови (М. Олійник).

3. Побити кого-небудь за щось. [Шклянка (до Тихона):] Ти чого сюди приперся? От же я тобі сьогодня [сьогодні] таки шию намилю! (М. Кропивницький); — Ну-ну, не займай, а то намилимо в’язи! — Це слобідські свого захищають (А. Шиян).